Про це пише Марʼяна Безугла на своїй сторінці у Facebook. Далі — її пряма мова:
Вчора вся Україна гуділа радісною новиною, що нам передають ще один Patriot. За цією новиною загубилися повідомлення з військових чатів про чергові удари по Миргороду без жодних висновків Командування Повітряних Сил ЗСУ після попередніх ганебних втрат незахищених літаків (так, були ще удари, про що змовчить Ігнат), про Кривий Ріг, про Полтаву… Але трагізм ситуації з управлінням в ЗСУ значно ширший, адже поки президенти, дипломати, політики, громадські діячі як України, так і партнерських держав, намагаються попри російську системну протидію домовитися про передачу засобів протиповітряної оборони та літаків Україні, наш генералітет їх утилізує та настільки не хоче змінюватися і розвиватися, що зараз це доходить до абсурду. Наведу кілька прикладів:
– Перший Patriot було знищено, бо його не переміщували взагалі, хоча це описано в будь-якому військовому підручнику.
– Після цього другий Patriot було знищено, бо його переміщували рідко і не маскували, і це вже після знищення першого; місцеве населення знало, де він, і ніяких заходів не проводилося (до СБУ теж питання, але проблема в тому, що ВКР СБУ не завжди слухають та навіть не пускають, куди треба).
– Способів протидії ворожим дронам, які зараз залітають на більше ніж сто кілометрів, не розроблено взагалі. Мало того, в повітряних силах немає де факто навіть робочої групи, не те що аналітичного центру, який би займався цим питанням.
– В штати військових аеродромів досі не включені підрозділи РЕБ та БПЛА, які б могли збивати ворожі дрони! А інші засоби ППО (протиповітряна оборона) після пусків досі, буває, не переміщують тижнями!
– Крайній результат: тільки за цю добу на Полтавщині спокійно літали російські розвідувальні дрони, і було знищено наше ППО та авіацію прямою наводкою в розслабленому режимі, як у тирі чи в комп’ютерній грі. Ніяких висновків. Ніяких висновків день за днем.
– Я вже свого часу писала, як накручують втрати противника в Генштабі ЗСУ, але це продовжується. Прийдеться написати в ракурсі повітряних сил. Совість не заважає Командувачу Повітряних Сил ЗСУ, незмінному генералу Олещуку, погоджувати сфальсифіковану статистику, коли, наприклад, під час атаки росіяни запустили п’ять шахедів, їх не збили, а Командування подає на всю країну, що летіли десять, а збили п’ять. Хто перевірить? У генералів же всі свої. До речі, нещодавно у Генштабі ЗСУ придумали нову «фішечку», коли пишуть про знищену техніку, враховують “пошкоджену”. Зрозуміло, що це зроблено для накручування цифр. Культура брехні українських вищих військових штабів не поважає науку статистику.
– Корупційні ризики. За певну доплату можна пристроїтись у підрозділи ППО, доплатити ще гроші, щоб тебе вписували в наряд, а насправді там і не з’являтися. В той же час, наразі реальних, не “мазаних” фахівців масово переводять у піхоту, що не тільки призводить до безглуздих смертей підготовлених інакше людей, знижує можливості протиповітряної оборони, а й наражає на численні ризики безпеки, бо у нас вже є випадки, коли люди, переведені з об’єктів критичної інфраструктури, потрапляли у полон зі знанням, де ці об’єкти. Ну далі ви розумієте, який був результат… Але величезну кількість баласту, який домовився, звісно, не переводять у жодну піхоту, їм держава виплачує гроші, а вони збагачують піраміду Командування Повітряних Сил. Про піраміду ТЦК та СП в сухопутних військах писала окремо, посилання в коментарі.
– Такі кричущі випадки, як переведення вцілілих фахівців пошкоджених чи знищених розрахунків західної техніки ППО у піхоту, щоби що? Навчати потім нових? Така ж ситуація з артилеристами. Про це писала у матеріалі про бездумне створення бригад-зомбі, посилання в коментарі.
– В Генштабі та у Головкома досі, на третій рік повномасштабного вторгнення та одинадцятий рік війни, немає НІКОГО, відповідального за авіацію, тільки черговий набір полковників в складі одного з управлінь, які ніколи не виїжджали за межі своєї зони комфорту (полковники управління в складі ще одного управління J3 з організації й здійснення стратегічного планування застосування ЗСУ, в якому досі не проводиться моделювання операцій, це вже інша комплексна історія). Просто прочитайте це і відкриється нова безодня. Партнери вже втомилися питати та наголошувати, що якщо ніхто не відповідає за стратегічне планування, розвиток, взаємодію повітряних сил в комплексі з іншими складовими сил оборони, то як щось взагалі планувати з нами? Як? Коли на кожну зустріч може прийти якийсь новий полковник з черговою презентацією… Є ще генерал Голубцов з повітряних сил, який їздить на всякі міжнародні заходи і якому зараз дали чергове новостворене командування в командуванні. До цього генерал очолював управління підготовки авіації, і несе пряму відповідальність за саботаж відправки наших льотчиків опановувати F-16, про що писала раніше.
– Загалом, ніхто ні разу не поніс покарання за рішення, за втрату техніки, за загибель людей. У гіршому випадку після внутрішніх розслідувань винуватця кудись переводили на рівнозначну посаду. Генерал Олещук на місці й піариться. При цьому він же саме ППО-шник за освітою, а не льотчик. Він керує льотчиками, але проблема ще глибша, в повітряних силах льотчики безправні, вони не можуть приймати рішення і віддавати бойові розпорядження, ними керують ППО-шники і піхотинці. Зараз для окозамилювання створили ще одне вже згадане мною командування в командуванні, щоб льотчики притихли і не виносили наболіле назовні. А коли Герой України, пілот Karaya, відкрито написав, скільки ще авіація має втратити повітряних суден, щоб звернули увагу на важливість укриттів, його пост згодом загадково зник. Сподіваюсь, пілота не відправили в піхоту…
– Превалювання росіян в повітрі наростає, це новітні підходи, з дронами, розвідкою, які вони розвинули на додачу до своїх класичних ресурсів з літаками, ППО та супутниками. Ми ж не робимо елементарного.
Це все продовжується кожного дня, кожної години, висновків не робиться. Генералітет захищає себе, ниє, жаліється, бореться зі мною смішними способами, але не змінюється і далі знищує наші шанси і наших людей. Доповідає брехню.
Дяка усім, хто попри все це робить свою роботу, захищає країну, впроваджує інновації і показує чудеса на полі бою. Також знаю, як льотчики, ППО-шники самі шукають зв’язки з виробниками, придумують нові методи і способи боротьби. Саме там ключі від нашої перемоги. Все попри брудну, безтолкову піну вгорі. Але вони не в змозі скасувати накази, подолати ігнорування, що продукує ця піна. І не в змозі її замінити. Це криза.
Міністерство оборони України самоусунулося від контролю, або ж маємо приклади буквальних трактувань, що шкодять боротьбі з Росією. Наприклад, у квітні 2024 року в Полтаві працювала комісія Головної інспекції Міноборони щодо безпеки польотів, керуючись правилами суто для мирного часу. Після комісії командиру бригади авіації заборонили працювати по-бойовому. За тиждень стався приліт в аеродром, що призвело до втрат.
При цьому я розробила законопроєкт зі змінами до Повітряного кодексу (N9379) ще два роки тому, навіть добилася першого читання, але Комітет ВРУ з інфраструктури блокує друге читання проєкту вже рік. Міноборони мовчить. Щодо застосування дронів законодавство не змінене. Мій Комітет з нацбезпеки питання піднімати відмовляється. Проте на прохання Сирського обговорює спроби протидії діяльності Марʼяни, так само, як і було за Залужного. Не там шукаєте, прочитайте хоча б це. Вникніть. Мені приходиться не мовчати, бо всередині немає результату. Замкнене коло. Кругова порука.
Некомпетентність чи робота на ворога?
Єдиний вихід для країни, щоб вони пішли.
Чим швидше. За Содолем.