З нагоди річниці створення Альянсу в штаб-квартирі НАТО відбулися урочисті заходи, крім того, до Брюсселю вперше привезли оригінал Вашингтонського договору, там його було виставлено під склом в основній будівлі штаб-квартири «Агора», де і відбулися заходи.

Святкування збіглися з дводенним засіданням міністрів закордонних справ країн-членів Альянсу, в рамках якого відбулося засідання Ради Україна-НАТО за участю українського міністра закордонних справ Дмитра Кулеби, – повідомляє видання «Голос Америки».

Виступаючи перед главами зовнішньополітичних відомств країн-членів, послами та працівниками штаб-квартири, генеральний секретар альянсу Єнс Столтенберг назвав НАТО «найсильнішим, найміцнішим і найуспішнішим Альянсом в історії».

«У роки після Другої світової війни страх перед ще однією руйнівною війною був реальний. І цього ж дня 1949 року міністри закордонних справ 12 країн Європи та Північної Америки зібралися, щоб підписати Вашингтонський договір, створити наш Альянс, який гарантував безпеку протягом довгих років холодної війни», – наголосив генсек.

Зазначивши, що 2014 рік і незаконна анексія Криму росією «стали ще одним поворотним моментом» для НАТО, Столтенберг нагадав, що відтоді Альянс найбільш масштабно за останні кілька поколінь посилив колективну оборону.

«Сьогодні НАТО більше, сильніше і згуртованіше, ніж будь-коли», – резюмував він.

НАТО – найстаріший та, загалом, єдиний військовий блок, що складається з демократичних держав, саме тому він досі приваблює до вступу нових членів.

Його історія почалася з укладання Брюссельського пакту у 1948 році між Великобританією, Францією, Нідерландами, Бельгією та Люксембургом. Крім того, тоді одночасно велися секретні переговори між США, Канадою та Британією, невдовзі до них приєдналися інші європейські країни. Це завершилося підписанням Північноатлантичного договору 4 квітня 1949 року. Сторони погодили принципи колективної безпеки, тобто взяли зобов’язання захищати будь-якого учасника договору, на який буде скоєно напад. Угода набула чинності після остаточної ратифікації 24 серпня 1949 року. До засновників увійшли 12 країн: США, Канада, Великобританія, Франція, Італія, Нідерланди, Бельгія, Люксембург, Данія, Ісландія, Норвегія та Португалія.

Однією з цілей Альянсу є стримування агресії та захист країн НАТО від зовнішнього нападу. Ключовий принцип викладено у статті 5 договору, що гарантує колективну оборону.

Відповідно до договору, головна мета – зміцнення стабільності та підвищення добробуту в Північноатлантичному регіоні. У документі зазначено, що країни-учасниці об’єднують зусилля в рамках створення колективної оборони для збереження миру та безпеки.

«Створення НАТО було реакцією Заходу на початок повоєнної експансії СРСР в Східній та Центральній Європі. В цих країнах були проведені псевдодемократичні вибори та приведені до влади комуністичні сателіти. Часи «холодної війни» показали, що цей військово-політичний блок цілком виправдав себе, навіть не зважаючи на існуючи протиріччя між його членами. Існує думка, що це й була справжня ціль створення організації – примирити давніх опонентів – Францію, Великобританію та ФРН, об’єднавши їх в одному союзі», – в коментарі нашому виданню розповідає Ігор Кондратьєв, доктор історичних наук, професор, НУ «Чернігівський колегіум» імені Т.Г.Шевченка.

Доктор історичних наук також розповідає, що за усю свою історію НАТО привело лише дві колективних військових операції: у 90-і роки в Югославії, опісля якої контроль над регіоном перейшов до ООН; та у 2006-2009 роках в Афганістані. Тоді як країни Варшавського пакту можуть похвалитися хіба що використанням військової сили проти власних членів – Угорщини в 1956 році та Чехословаччини в 1968 році.

З закінченням холодної війни та розпадом СРСР змінювався не лише склад учасників НАТО. У стратегічній концепції 2010 року були три найважливіші завдання – колективна оборона, кризове регулювання та безпека на основі співробітництва, а після початку російської агресії проти України основною загрозою було названо несподіваний напад рф.

Станом на сьогодні Альянс налічує 32 країни, до попередніх 12 членів доєднались: Греція, Іспанія, Німеччина, Польща, Туреччина, Угорщина, Чехія, Литва, Латвія, Естонія, Румунія, Болгарія, Словаччина, Словенія, Албанія, Північна Македонія, Фінляндія, Хорватія, Чорногорія і Швеція.

Останніми членами НАТО стали Фінляндія та Швеція. Фінляндія офіційно стала повноправним членом 4 квітня 2023 року, а Швеція – 7 березня 2024 року.

Станом на сьогодні, кандидатами на вступ визнають Боснію та Герцеговину, яка отримала План дій щодо членства в НАТО у грудні 2018 року, а також Грузію та, звісно, Україну.

«Опісля 24 лютого 2022 року НАТО переживає своєрідний ренесанс, ми бачимо вступ нових членів (Фінляндії та Швеції) та бажання інших країн приєднатися до альянсу, адже саме НАТО є головним військово-політичним союзом сучасності», – говорить Ігор Кондратьєв.

Розмірковуючи над питанням чи стане Україна членом альянсу історик говорить так:

«У 2024 році – ні, але думаю що на Вашингтонському саміті, що відбудеться в липні цього року, щодо нас буде прийнято рішення, яке полегшіть цей процес у майбутньому».

Україна почала співпрацю з НАТО ще в 1992 році, коли вона приєдналася до Ради Північноатлантичного співробітництва (РПСС), а вже у 1994 році підписала Рамковий документ програми «Партнерство заради миру» (ПЗМ).

Власне, з наміром вступити до НАТО українська влада виступила ще в середині 2000-х. Третій президент Віктор Ющенко називав вступ до НАТО головною метою, а військову доктрину доповнили положенням щодо євроатлантичної інтеграції. На початку 2008 року до штаб-квартири навіть направили лист із проханням надати план дій щодо членства. Проте, успіху така ініціатива не мала, головним чином через Німеччину та Францію. Медіа писали, що вже тоді путін погрожував захопленням Криму та сходу України, якщо країна рухатиметься до НАТО. У грудні того ж року Альянс запропонував щорічну програму реформ без згадки про ПДЧ.

Петро Порошенко, перебуваючи тоді на посаді Міністра закордонних справ України заявляв, що питання про вступ України до НАТО не є першочерговим. Він стверджував, що пріоритетом є конкретні прагматичні кроки, націлені на забезпечення національних інтересів, а саме рішення щодо вступу до НАТО може бути прийнято за результатами референдуму.

«Саме за результатами референдуму може бути прийнято рішення про вступ до НАТО або будь-яку іншу організацію колективної безпеки. Ми не збираємося йти кудись, щоб розсердити росію», – підкреслив тодішній глава МЗС України.

За Віктора Януковича було ліквідовано комісію з підготовки України до вступу до НАТО та національний центр з євроатлантичної інтеграції, що й не дивно, адже ще будучи кандидатом на пост президента він заявляв, що Україні небезпечно вступати до НАТО. Мовляв, Україна втратить свій військово-промисловий комплекс, адже через необхідність запроваджувати стандарти НАТО Україні доведеться закривати свої військові заводи й купувати техніку на Заході.  Тож, тоді діяла лише річна національна програма, в рамках якої Україна брала участь у перевезенні натівських вантажів та миротворчих операціях у Косові, Афганістані та Іраку.

Після Революції гідності нова влада скасувала позаблоковий статус, проте, кроки на шляху до вступу в Альянс закінчилися заявою, що Київ напрацював як мінімум шестирічний план реформ, реалізація якого дозволить забезпечити відповідність України критеріям, які висуваються до своїх членів НАТО та Євросоюзом.

І вже у 2019 році Верховна Рада затвердила поправки до Конституції, які закріпили курс України на вступ до НАТО та ЄС. Через рік Україна увійшла до програми «Партнерство розширених можливостей НАТО», що дало доступ до ширшого спектра програм та інструментів Альянсу.

Паралельно українська сторона продовжувала запитувати ПДЧ, і вже на саміті-2021 у Брюсселі лідери НАТО підтвердили, що Україна стане членом Альянсу і що росія не зможе накласти вето.

З початком повномасштабного вторгнення президент Володимир Зеленський виступив з закликом прийняти Україну в Альянс за прискореною процедурою, тож, 30 вересня 2022 року Україна подала заявку на пришвидшений вступ до НАТО.

Президент Володимир Зеленський наголошував, що приєднання до Альянсу буде найкращою гарантією безпеки для нашої країни, адже принцип колективної оборони здатний запобігти майбутнім нападам росії.

«Ми не шукаємо заміни НАТО, ми не шукаємо альтернативи. Наведіть приклад, яка країна НАТО воює з росією, чи на території якої країни НАТО зараз присутні російські війська? Це свідчить про те, що це найкращі гарантії безпеки для України», – наголошував президент.

Великі надії покладалися на саміт-2023 у Вільнюсі, на той час понад 20 країн-учасниць офіційно підтримали вступ України в НАТО, підписавши відповідні декларації. Проте, низка західних лідерів виступила проти, в тому числі, президент США Джо Байден, який зазначив, що не думає, що Україна готова приєднатися до НАТО.

За підсумками саміту Столтенберг заявив, що Україна отримає запрошення, коли «погодяться всі союзники та будуть виконані умови». І додав, що наша країна не має виконувати ПДЧ, через який свого часу пройшли країни Балтії, Словаччина, Румунія тощо.

Найгостріше питання, яке стоїть на порядку денному, заклечається в тому, чи можливий вступ України до завершення війни з росією. Раніше президент Володимир Зеленський пояснював, що пряме залучення країн НАТО до конфлікту неможливе, тому Україна не вступить, доки триває війна.

«Не тому, що не хочемо, а тому, що це неможливо», – наголосив він.

Максим Джигун, політолог та партнер комунікаційної агенції Good Politics, відповідаючи на питання чи вплине характер бойових дій на рішення Північноатлантичного Альянсу щодо вступу України до НАТО в коментарі нашому виданню говорить так:

«Безперечно вплине. Справа в тому, що неодноразово заявляли вже і посадовці НАТО, і президент Зеленський, і інші люди, які знаються на законодавстві і на правилах діяльності Альянсу, що доки в Україні йтиме активна фаза війни, доки  ми матимемо окуповані території – доти й не зможемо туди вступити. Тому позитивні зрушення на полі бою, відтискання сил противника до кордонів 1991 року, або принаймні до кордонів 2022 року, були б дуже серйозним аргументом на користь того, що Україна може розвиватися, Україна може відвоювати території, відповідно вона може бути повноправним членом Альянсу».

Політолог вважає, що для України вступ до НАТО є питанням цивілізаційного вибору.

«Свого часу, закріпивши в Конституції курс на інтеграцію до Європейського Союзу і НАТО, ми зробили свій вибір, однозначний і незмінний до того, до якої ми цивілізації відносимося, та в якій системі координат живемо. Тому для нас це дуже важливе, символічне рішення. По-друге, це питання про екзистенційне виживання нашого суспільства, нашої держави як такої. Не росія, так інакші вороги демократії у світі залишатимуться чи з’являтимуться», – пояснює Максим Джигун.

Належність до Північно-Атлантичного Альянсу він вважає певною страховкою, яку платять за рахунок своїх щорічних внесків країни для того, аби не мати проблем у майбутньому і не мати відкритих воїн. Так чи інакше, для авторитарних, тоталітарних режимів НАТО є тим запобіжником, який не дозволяє цим країнам наступати на Північно-Атлантичний Альянс.

«Відповідно, чим швидше ми там опинимося, тим легше для нас буде з безпекової точки зору майбутнє. Тому, для України очевидно, що НАТО є важливим пріоритетом. Що стосується самого НАТО, ми для них також є дуже важливим етапом у розширенні та розвитку Альянсу, тому що ми є тією єдиною країною на Європейському континенті, яка має подібний досвід участі в бойових діях», – стверджує політолог.

Він додає, що станом на сьогодні наша країна є дуже серйозним джерелом знань, досвіду і практик. Крім того, Україна є дуже важливою з геополітичної точки зору, з точки зору географічного розташування. Тому мати такого союзника в своєму блоці є величезною перевагою для будь-якої країни чи для будь-якого альянсу.

«Україна проходить зараз надзвичайно складний період в своїй історії, але разом з тим проходить цей період із високо піднятою головою, з честю і гідністю. Тому те, як героїчно український народ протистоїть ворогу, заслуговує на повагу і захват у більшості країн світу. Тож, мати в своєму складі Україну – це престижно, це почесно і це не всім дозволено», – додає Максим Джигун.

Нейтралітет і позаблоковий статус як гарантія миру – найбільший міф, який нав’язували Україні роками. Тривалий час росії та її внутрішнім агентам вдавалося переконувати українців, що євроатлантична інтеграція їм не потрібна.

Втім, збройна агресія проти України звела ці зусилля нанівець. На початку війни до НАТО позитивно були налаштовані 62% населення, а вже у перші дні війни показник зріс до 76%.

Згідно з результатами опитування проведеного у 2023 році, вже 89% українців хочуть бачити Україну в складі НАТО, причому такий крок  підтримує абсолютна більшість у всіх регіонах: від 79% на сході до 93% в західних регіонах країни.

Дані опитування підтверджують той факт, що українське суспільство нарешті консолідувалося в цьому питанні і вказують на тверду віру у позитивний внесок та безпеку, які може забезпечити членство країни в Альянсі.

Наразі більшість громадян вважають інтеграцію до НАТО найнадійнішим шляхом забезпечення безпеки та суверенітету нашої країни, особливо в умовах російської збройної агресії. Саме тому Україна активно працює над впровадженням реформ, модернізацією своїх збройних сил та підвищенням стандартів безпеки та обороноздатності.

• У чому Макрон переконував Байдена та Шольца? Та чому отримав “ні” на тактику стратегічної невизначеності? – експерти розповіли редакції “Межі”.
• Антиурядові протести в Ізраїлі під час війни: які причини і чи можна їх порівнювати з Україною?
• Кращий ніж “Шахед”, конкурент західним далекобійним ракетам: український БПЛА “Лютий” перевертає світове оборонне виробництво.