Про це повідомив речник Генерального штабу ЗСУ Андрій Ковальов.

“На фронті здобув вічне життя в бою полковник Костянтин Жук, брат Нельсон. До війни — професійний військовий, президент Національної асоціації мотоциклістів України, один із засновників київського Пласту. У часи АТО – командир батальйону спецпризначення “Гарпун” в складі МВС, очолював контрдиверсійну групу в складі СБУ. У байкерських колах знаний як Полк”, — йдеться у повідомленні спецпідрозділу ГУР “Братство”.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії Костянтин Жук долучився до спецпідрозділу “Братство”, де керував підрозділами із залучення іноземних добровольців, а також брав участь в обороні острова Зміїний.

За словами Андрія Ковальова, Жук був надзвичайно відданим українському патріотизму, ще у 1991 році склав присягу на вірність Українському народові й активно займався українізацією армії. Він також зробив вагомий внесок у військову підготовку молоді, організовуючи вишколи та табори для пластунів.

“Костя був впевнений, що треба займатися військовим вишколом молоді, тому активно зайнявся розвитком “Пласт” – український скаутинг у Києві, ще до того, як більшість українців взагалі почули про “Пласт”. Наприклад він організовував військовий молодіжний вишкіл “Десант”, щоб зацікавити молодь службою у ЗСУ і зокрема в ДШВ. Сприяв проведенню щорічного військового табору “Легіон”, – розповів Ковальов.

Своїми спогадами про Костянтина Жука поділився також український історик, політик і громадський діяч Юрій Юзич.

“Знав особисто друга Полковника з 90-х. Як офіцера Генштабу, який прийшов в Пласт, щоб посилити військовий вишкіл молоді. Він робив все, що в його силах, щоб наша молодь була готовою до війни, у той час, як кадрова армія скорочувалсь і постійно реформувалась. Костя завжди говорив, що треба готуватись до тотальної війни – усім. Проводив масу вишколів для пластунів і пластунок”, – написав Юзич.

Костянтин Жук народився 21 травня 1955 року у місті Сміла на Черкащині. Він мав три вищі освіти, здобуті у Харкові, Одесі та Києві, та був радіоінженером за фахом.

До 1992 року служив в радянській армії на командних посадах до командира окремого батальйону включно. З 1992 року в ЗСУ, з 2004 – у запасі.

“Не знаю, чи Костя загинув, бо такі як Костя не помирають. Сподіваюсь, що це все якась помилка і він знову виплутається з цієї халепи, як не раз вже це не раз робив раніше. Ми знову зустрінемося, а він скаже мені, щоб я не розслаблявся, бо ця війна надовго. Доки існуватиме Росія — доти триватиме ця війна”, – написав Ковальов.

• Була снайперкою на Донечинні та хотіла помститись за Мінськ: з’явились подробиці загибелі 24-річної білоруски
• На війні в Україні загинула білоруська доброволиця Марія Зайцева
• Дмитро Масловський, який загинув в рукопашному бою з окупантом, отримав Героя України посмертно