В Україні 1 листопада набула чинності Стамбульська конвенція

Про це повідомив Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець.

Відповідно до неї, постраждалим особам забезпечуються якнайкращий захист і підтримка, сприяння їх фізичному, психологічному та соціальному відновленню, через такі заходи:

• застосування захисних приписів;
• забезпечення інформування постраждалих про їхні права та можливості отримання допомоги та захисту;
• забезпечення діяльності спеціалізованих служб підтримки;
• припинення замовчування проблеми домашнього насильства;
• захист і підтримка дітей – свідків домашнього насильства.

Лубінець зауважив, що, попри важливість питання, особливо в умовах тривалої війни, існують міфи про Стамбульську конвенцію.

Наприклад, що Стамбульська конвенція вводить в національне законодавство України поняття “ґендер”, яке буде негативно впливати на інститут сім’ї, водночас поняття “ґендерної рівності” як рівний правовий статус жінок і чоловіків використовується у Законі України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” з 2005 року і не несе жодної шкоди.

Він додав, що противники Стамбульської конвенції в Україні також апелюють тим, що вона суперечить релігійним традиціям та релігії в Україні. Однак Конвенція, наголосив омбудсмен, не регулює релігійні норми чи вірування, а підкреслює, що культура, звичаї, релігія, традиції або так звана “честь” не повинні розглядатися як виправдання будь-якого акту насильства.

Лубінець закликав критично підходити до будь-якої неперевіреної інформації, вивчати першоджерела та пам’ятати, що Стамбульська конвенція має на меті не розколоти, а консолідувати зусилля задля подолання насильства стосовно жінок та домашнього насильства.

Він також пообіцяв докласти зусиль до того, щоб застосування норм конвенції і гармонізація українського законодавства відповідно міжнародних стандартів посилило захист прав жінок в Україні.

Нагадаємо, 20 червня 2022 року Верховна Рада України ратифікувала Стамбульську конвенцію – як один з ряду заходів, необхідних для подальшої європейської інтеграції України. Наступного дня закон про ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання насильству проти жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами підписав президент Володимир Зеленський. 

У Верховній Раді підтримали конвенцію 259 депутатів. Утрималися від голосування 25 осіб, а проти виступили чотири. Її ратифікували народні депутати напередодні саміту ЄС щодо набуття статусу кандидата. Для європейських країн подібне рішення є “маркером цивілізованості”.

Додамо, що Україна підписала Стамбульську конвенцію ще у 2011 році.

Вже 18 липня Україна завершила ратифікацію Стамбульської конвенції. Відповідні документи передано заступнику генерального секретаря Ради Європи Бьорну Берге.

Варто зауважити, що Генеральна секретарка Ради Європи Марія Пейчинович-Бурич привітала Україну з набуттям чинності Стамбульської конвенції.

I welcome entry into force today in #Ukraine & #UnitedKingdom of @CoE_endVAW #IstanbulConvention / Je salue l’entrée en vigueur aujourd’hui de la Convention d’Istanbul @CoE_fr en #Ukraine et au #RoyaumeUni @coe_endVAW

— Marija Pejčinović Burić (@MarijaPBuric) November 1, 2022

Довідка. Конвенція Ради Європи про запобігання насильству проти жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами, або Стамбульська конвенція — міжнародна угода Ради Європи, яка криміналізує, захищає постраждалих та запобігає насильству проти жінок та дівчат, а саме домашнє насильство (включно з психологічним та економічним), сексуальне насильство (зґвалтування, зокрема й шлюбні, та сексуальні домагання), убивства честі та інші злочини, виправдовувані “честю” (обливання кислотою, спалювання вдів, вбивства наречених), калічення жіночих геніталій, примусові стерилізації, аборти та шлюби, переслідування та інше насильство, асоційоване зі статтю. Конвенція визначає насильство проти жінок порушенням прав людини та формою дискримінації і пропонує системні та контрольовані стратегії викорінення цих явищ.

Відкрита для підписання 11 травня 2011 у Стамбулі (Туреччина), набула чинності 1 серпня 2014 року і є постійно відкритою до підписання будь-якою країною світу. 12 березня 2012 року Туреччина першою ратифікувала Конвенцію.

Конвенція включає 81 статтю, згруповану у 12 розділів. Структура базується на “чотирьох П”: Попередження (Prevention), Захист та підтримка постраждалих (Protection and support of victims), Суд над злочинцями (Prosecution of offenders) та Загальні принципи (Integrated Policies). Для кожної царини передбачаються блоки специфічних заходів.