До великої війни українські студенти брали участь в автоперегонах і тюнінгували авто.
Пише Економічна правда

Торік новостворена компанія Inguar Defence залучила інвестиції та виготовила прототип бронеавтомобіля, рівень захисту якого перевершує класичні українські “Козак” та “Новатор”.

Машина Inguar3 з нуля збиратиметься в Україні та пройде випробування за стандартами НАТО.

Вона ознаменує новий технологічний стрибок для вітчизняних бронеавтомобілів. Уже в цьому році підприємство буде готовим для отримання першого серійного контракту. Середній вік інженерів на Inguar – 23 роки, а їхня заробітна плата сягає 150 тис грн на місяць. А починалось усе зі студентського гуртка “Формула Студент КПІ”, на якому молоді інженери проєктували боліди для міжнародних змагань.

Окрім розробки бронетехніки, команда ставить перед собою ще одну мету: відродити в Україні авторитет професії інженера. Після розпаду СРСР ці спеціалісти асоціювалися з маленькою зарплатою та напіврозкраденими заводами. Це потрібно змінювати. Середній вік інженерів на Inguar – 23 роки, а їх зарплата сягає 150 тис грн за місяць. Ющук переконує, що це тільки початок.

У перші тижні великої війни команда Артема шукала, де бути корисною. Доля занесла їх у Хмельницький. Там хлопці ремонтували старі трали, які роками стояли у військовій частині. Вони були терміново потрібні ЗСУ для перевезення бронетехніки.

“Я розумів, що ми робимо корисну справу, але тут ми не зможемо себе проявити. Ми були готові навіть безкоштовно ремонтувати бронетехніку в нашому цеху в Києві і почали шукати, кому потрібна допомога”, – говорить Ющук.

Паралельно як технічну допомогу в Україну почали завозити сотні бронеавтомобілів Senator від канадської компанії Roshel. Нюанс був у тому, що перші партії цих машин були розроблені для поліції і не дуже підходили для фронтових умов.

Через знайомих Артем зв’язався з директором Roshel і запропонував модернізувати ці машини та підготувати до відправки на фронт. Виробник був зацікавлений, щоб його авто гарно себе проявили, адже ця війна – це велика вітрина для західного озброєння. На пропозицію канадці погодилися і профінансували всі роботи.

Автомобілі в цех привозили військові. Вони ж ділилися контактами СБУ, ГУР та інших служб, яким теж був потрібен ремонт. Клієнтів ставало дедалі більше і площу ангара довелося розширювати.

Разом з новими клієнтами військові приносили досвід і відгуки про техніку. Артем давно хотів створити бронеавтомобіль, а постійні консультації з операторами дали чітке розуміння, яким він повинен бути. Команда вирішила звернулася до Нацгвардії, щоб отримати технічні вимоги для розробки бронеавтомобілів.

“У Нацгвардії мені сказали: “Якщо ви вмієте ремонтувати машини, то чому ви досі їх не ремонтуєте нам?”. Я відповів: “Гарне питання, давайте це виправимо”. З того часу ми ремонтуємо машини ще й для МВС. До нас потрапляло багато різних видів бронеавтомобілів і навіть БТРи”, – розповідає Ющук.

Цивільний сегмент бізнесу закидати не поспішали. Від нових проєктів спортивних машин довелось відмовитися, але СТО продовжило працювати. Його переформатували під обслуговування машин групи BMW та віддали в управління менеджерів. Артем сфокусувався на розробці нового броньовика.

Для розробки українського бронеавтомобіля була створена окрема компанія – Inguar Defence. Команду інженерів зібрали із студентів, які працювали на тому ж СТО. Найстаршому – 25 років, наймолодшому – 22.

“Досвід роботи на СТО дуже допоміг. Якби ми не потренувалися на цивільних та військових автомобілях, ми б не потягнули цей проєкт”, – розповідає Ющук.

Військові використовують бронеавтомобілі на особливо небезпечних ділянках фронту. Туди, де є ворожі дрони, диверсанти або міни, екіпаж їде на броньовику. Від цих машин потрібна швидкість, прохідність та захист від вибухів.

Зазвичай українські броньовики роблять на базовому шасі. Виробник купує пікап (найчастіше – Ford F550) і на нього нашаровують броню та додаткове обладнання. Це найбільш ефективний та дешевий спосіб створити бронеавтомобіль, але він має певні обмеження за вагою, а отже – і щодо броні.

Для машини Inguar3 створили власне шасі, здатне тримати захист рівня STANAG 3, тобто витримувати влучання 7,62-міліметрових бронебійних куль, уламків від 155-міліметрового снаряда та підрив на протитанковій міні. Такого рівня захисту на серійних броньовиках не досягла жодна інша українська компанія.

Машина має високу прохідність завдяки кліренсу 45 см. Вона обладнана системою підкачки шин, яка дозволяє їх частково спускати для проходження болотної місцевості. Також встановлене блокування диференціалів, завдяки чому під час проходження важких перешкод крутяться всі чотири колеса.

Шини зсередини укріплені технологією run-flat, яка дозволяє машині рухатися навіть після ураження коліс. У салоні встановлені протимінні сидіння, системи пожежогасіння та фільтрації повітря на випадок хімічної атаки.

Бронеавтомобілі часто ламаються через помилки водіїв. Щоб нівелювати цей фактор, розробники встановили “розумну” систему управління та запобіжників, яка допомагає правильно управляти машиною.

• Росія значно зменшить морський експорт дизеля через атаки дронів на НПЗ, — Bloomberg
• Укриття, якого немає: редакція «Межі» отримала відповідь від КМДА
• Викрадення українських дітей росією: відома приблизна кількість