“Любий, вийди на зв’язок, дуже чекаю”, “Доню, сьогодні вже 45 діб, як я не чула твій голос”, “Ми з синочком чекаємо на твоє повернення” – повідомлення, які розривають серце, адже жити у невідомості – страшно. Сидіти на місці не вихід. Що робити, якщо близька людина, яка служить у війську, зникла? З редакцією “Межі” поділилася координаторка управління проєктів Центру громадянських свобод Наталія Ящук.

Що робити першочергово? 

Варто зʼясувати обставини зникнення звʼязку. Якщо звʼязку немає тривалий час – звʼязатися з побратимами, безпосереднім командиром захисника для зʼясування обставин. Звернутися до Територіального Центру Комплектування та Соціальної підтримки за місцем призову для прояснення ситуації через військову частину, куди була відряджена людина. 

Хто підтверджує, що людина опинилася в полоні?

Підтвердити можуть у військовій частині, якщо є прямі докази взяття в полон. У випадку зникнення безвісти військовослужбовця військова частина  має провести службове розслідування. Під час розслідування з’ясовуються обставини зникнення захисника та фіксується вся наявна інформація. За результатами службового розслідування військова частина надсилає відповідне сповіщення до ТЦК та СП за місцем проживання сім’ї військовослужбовця. На підставі одержаного сповіщення командира військової частини співробітники зобов’язані сповістити  родичів полоненого або зниклого безвісти військовослужбовця.

Що далі? До кого звертатися? Як шукати та чи варто це робити самостійно?

З моменту отримання сповіщення про ймовірний полон або набуття статусу безвісти зниклого необхідно: 

• Прийти до найближчого відділу поліції та написати заяву про те, що звʼязок з рідним втрачено. Після написання заяви, протягом 24 годин ви отримаєте документ – номер кримінального провадження в Єдиному реєстрі досудових розслідувань з номером телефону слідчого по справі..
• Створити особистий кабінет на сайті Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. Покрокова інструкція додається.
• Звернутися до Обʼєднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України. Це можна зробити через електронну форму звернення або зателефонувавши на  «Гарячу лінію» за номерами: (044) 321-11-21; +38 (098) 321-11-21;
• Звернутися до Національного інформаційного бюро за номером  16-48.
• Якщо ви член родини (тато, мама, діти), здайте ДНК для проведення ДНК тесту (в поліції нададуть про це усю інформацію). Якщо немає де взяти ДНК, тоді подається клопотання до суду з проханням провести ексгумацію батьків або дитини на вилучення геному померлого для ДНК-тесту. Далі треба буде чекати чи виявиться/не виявиться збіг. Частковий збіг не вважається підтвердженням. Також для проведення тесту може бути застосоване вилучення речей зниклого для вилучення слідів ДНК.
• ВАЖЛИВО: на жодному з цих кроків не потрібно сплачувати за будь-які послуги. Якщо вам пропонують послугу за гроші — це переважно аферисти.
• Також фіксуйте усі згадки про вашого рідного: якщо ви побачили його/її фото чи відео в телеграм каналах – завантажуйте це собі, робіть скриншоти та передавайте слідчому та доповнюйте особистий кабінет на сайті Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. Це може допомогти встановити місце перебування.
• Зверніться до Бюро Центрального агентства Міжнародного Комітету Червоного Хреста з розшуку для міжнародного збройного конфлікту в Україні (Бюро ЦАР).  За посиланням детальний опис щодо звернення.
• Звернутися до  Робочої групи ООН з питань насильницьких або недобровільних зникнень. Робоча група допомагає сім’ям дізнатися про долю або місце перебування членів їхніх сімей. Робоча група отримує, розглядає та передає державам повідомлення про насильницькі зникнення, подані родичами або правозахисними організаціями, з вимогою провести розслідування та пошуки й повідомити про результати. Детальна інструкція на сайті Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.

Хто вирішує  те, щоб мою близьку людину обміняли і як я можу на це вплинути?

Процес обміну військовополоненими відбувається лише в державній площині. Реєстр військовополонених здійснює Координаційний штаб з питань військовополонених, Національне інформаційне бюро та Обʼєднаний центр з координації пошуку та звільнення військовополонених. 

“У телеграм-каналах та інших месенджерах можна натрапити на групи, де нібито складають списки на обмін. Усі вони не є офіційними. Часто ці канали створені ворогом для нагнітання ситуації, створення психологічного тиску на рідних, розхитуванню суспільно-негативних настроїв та зневіри”, – Наталія Ящук, координаторка управління проєктів Центру громадянських свобод. 

Що можна, а що ні публікувати в соцмережах? І чи варто взагалі?

Не викладайте жодної інформації в соцмережі про рідну людину, яку розшукуєте, адже це може зашкодити, як родині, так і тому, хто перебуває у полоні. У Центрі громадянських свобод зазначають, мають повідомлення про шахрайські дії. 

“Людина пише пост про зникнення рідного, після чого в приватні повідомлення шахраї надсилають повідомлення про те, що вони нібито знайшли його. Але для того, щоб допомогти, необхідні кошти на бензин, щоб доїхати й закупити найнеобхідніші речі. Фото розшукуваної людини шахраї беруть з посту, який розмістили рідні, світлину обробляють, домальовуючи пов’язки. Після переказу коштів шахраї зникають”, – ділиться Наталія Ящук. 

Не варто розповсюджувати фото захисника чи захисниці у військовій формі, останнє місце перебування, локацію зникнення, номер військової частини. Такі дії можуть зашкодити військовослужбовцю.

Що можна робити, аби привернути увагу?  

Звертатися в профільні організації, які уповноважені вести пошук безвісти зниклих: Міжнародний комітет Червоного Хреста, Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими. Також до організацій, які відстежують дотримання умов утримання військовополонених: моніторингова місія ООН, робоча група з насильницьких зникнень ООН. 

“Наразі зʼявилося близько 50 нових громадських організацій, які заснували рідні військовополонених та безвісти зниклих. Ця згуртованість дає змогу діяти на міжнародних майданчиках та звертатися до міжнародних організацій. Існує цілий спектр активностей, які громадськість може робити не лише в Україні, але й за її межами. Для прикладу,  міжнародну акцію #SaveОlegSentsov,  до якої приєдналися тисячі людей по усьому світі й це дало результат”, – розповідає координаторка управління проєктів Центру громадянських свобод Наталія Ящук. 

Чи варто проводити мітинги? І як це правильно робити? 

Публічні акції можна і варто проводити, акцентуючи на тому, що Росія чинить воєнні злочини, катує та знущається з військовополонених. 

“Я не закликаю до проведення акцій! Я закликаю до привернення уваги демократичного світу до воєнних злочинів стосовно цивільного населення, порушень міжнародного гуманітарного права Росією, яка плювати хотіла на загальноприйняті міжнародні права людей”, – каже Наталія Ящук. 

Окрім публічних акцій дієвим механізмом може бути адресне звернення до тих, хто зовні може вплинути на процес обміну. Зокрема, нещодавно відбувся обмін за сприяння Саудівської Аравії, а командирів «Азовсталі» обміняли за сприяння Туреччини. 

Для того, щоб зрозуміти, які активності привернуть увагу і не зашкодять, Центр громадянських свобод запрошує організації з пошуку рідних на навчання. Там розповідають про проведення акцій, які нестимуть адвокаційний та інформаційний сенс. Інформація про заходи з’являється у соцмережах ЦГС. 

• У віці 98 років помер вчений та громадський діяч Ігор Юхновський.
• Людина, яка називала українських глядачів виродками — тепер працює на державному телеканалі.
• Японія та США планують найбільше оновлення договору про безпеку за останні 60 років через загрозу з боку Китаю, — FT.