Про це йдеться у матеріалі The Wall Street Journal.

Перед вибухом невелика група місцевих українських активістів надсилала українським військовим фотографії місцезнаходження та координати росіян через зашифрований Telegram-канал. За словами військового посадовця, який працював з такими групами, інформація допомогла українським силам націлитися на це місце.

Херсонська група українських партизанів зробила шпигунство за росіянами частиною своєї повсякденної роботи, відіграючи важливу роль у керуванні українськими високоточними ударами, які зрештою змусили Москву залишити Херсон.

Вони стежили за дорогами в місто, дивилися трансляцію вуличних камер, встановлених на основних перехрестях, і їздили на велосипедах у поля, вдаючи, що пасуть худобу, одночасно спостерігаючи за російськими військами.

Джерело: wsj

Але учасники каналу незабаром стали мішенню. Федеральна служба безпеки РФ провела обшуки в їхніх будинках і вдома їхніх родичів. Кілька осіб залишаються ув’язненими за звинуваченнями в шпигунстві на тимчасово контрольованій Росією території, сподіваючись, що обмін полоненими звільнить їх, хоча цивільних осіб, на відміну від військовослужбовців, обмінюють рідко.

Секретар Ради національної безпеки і оборони України Олексій Данілов заявив в інтерв’ю, що партизани, подібні до херсонських, допомагатимуть Україні в продовженні кампанії з повернення контрольованих Росією територій.

Так буде і в Донецьку, і в Луганську, і скрізь, — зазначив він. Наші хлопці та дівчата всюди.

Херсонська група Telegram була запущена на наступний день після вторгнення Росії в Україну 24 лютого. На початку березня Москва контролювала місто Херсон, надсилаючи туди танки, вантажівки та бронетранспортери з символом Z. Назва групи — Ruzzians Go Home — відтворювала військові позначки.

За словами причетних, група налічувала близько 20 осіб. Після того, як Росія відключила українське мережеве підключення, вони використовували російські SIM-карти та VPN для маскування свого трафіку. Двоє з них були українськими розвідниками, які перевіряли зображення та координати, надіслані групі, і передавали їх військовому командуванню, які потім сповіщали офіцерів у Києві, уповноважених надавати наказ про удар.

У Чорнобаївці під Херсоном один партизан цілими днями стежив зі своєї квартири за прилеглими дорогами. Він наближав смартфон, якщо бачив щось нове.

Джерело: wsj

Я не знав, як боротися, але знав, що можу допомогти принаймні таким чином, — пояснив він.

Через третій день війни ІТ-шник, учасник групи, Олександр отримав зображення військової техніки на дорозі біля аеропорту під Херсоном. Він надіслав групі координати.

Наступного ранку командувач Збройних сил України Валерій Залужний опублікував відео, на якому видно перехрестя прицілу над шеренгою транспортних засобів біля аеропорту. Через дві секунди вибух охопив їх димом і вогнем.

Ласкаво просимо до пекла! – написав генерал Залужний.

Офіцер-розвідник української бригади Андрій, який збирав інформацію від групи, зауважив, що робота партизанів була “великою допомогою”.

Зазвичай військовим потрібно було близько 15 хвилин, щоб діяти за попередженням — менше, якщо був помічений російський “Бук” чи інша система протиповітряної оборони, яка є пріоритетною ціллю. За словами Андрія, фото чи відео, надіслане партизанами, розглядалося як доказ російської позиції, якщо були дані координати, який просив військових перевірити ціль, іноді використовуючи безпілотники.

Джерело: wsj

Авторемонтник Максим, який був учасником групи, тричі їздив до окупованого Росією Криму з російським офіцером, чию машину він допомагав лагодити в Херсоні. Весь цей час Максим збирав цінну інформацію для українських військових.

Дорогою Максим прийняв заспокійливе, “це було дуже напружено”, сказав він. Коли вони приїхали в кримський Сімферополь під час третьої поїздки, його запросили випити ще з трьома російськими офіцерами. Він передав деталі розмови, які допомогли військовим підтвердити, що багато російських військових проживають не в місті Херсон, а в Тарасівці, на півдні.

Перед кожною поїздкою ми розмовляли, обговорювали, що нам потрібно, — зазначив Андрій. Він нам дуже допоміг.

Весільний артист Ігор Котелевич заявив, що входив до групи з 10 осіб, яка підкладала вибухівку під машини російських офіцерів у Херсоні.

Поліція втекла з міста, тому ми взяли порядок у свої руки, – сказав він. Його заяви не вдалося перевірити. За словами силовика, партизани регулярно вели таку діяльність у тилу ворога.

На окупованій Росією території “то тут, то там щось вибухає”, — заявив в жовтні глава спецслужби СБУ Василь Малюк.

Поки що я не можу відкрити карту і пояснити, як це відбувається і хто за цим стоїть, тому що це може поставити під загрозу наших причетних патріотів. Всьому свій час.

Проте, згодом Росія почала затягувати петлю у Херсоні. 28 березня співробітники ФСБ прийшли додому до одного з учасників і затримали його. Невдовзі вони затримали ще двох учасників групи Telegram.

Ми одразу запідозрили, що хтось із нашої групи доносить на нас, — розповів Олександр.

Учасники очистили журнали своїх чатів із затриманими та запровадили нове правило: кожного ранку кожен учасник повинен був надіслати відео про себе додому, щоб довести, що його не затримали. Усі, хто не надіслав відео, будуть негайно видалені з групи.

Одного учасника було видалено після того, як його заарештувала ФСБ, але через кілька днів він надіслав власне відео безпосередньо деяким учасникам групи, попросивши їх знову додати його в чат Telegram.

На відео показано, як він сидить за столом зі склянкою води, його обличчя злегка розпухло, у тремтячій руці запалена сигарета. За побитим столом була бежева стіна, а в кутку металеві двері. Чоловік розповів, що пішов до бабусі, залишивши вдома телефон.

Було видно, що він сидів у якомусь ізоляторі, – сказав Олександр. Він та інші вирішили не відновлювати чоловіка в групі.

Через 10 днів співробітники ФСБ прийшли додому до батьків Олександра в Херсон і провели обшук. На той час Олександр отримав підроблені документи та жив у квартирі знайомого. Його дружина з донькою виїхали у квітні до Франції.

За допомогою наданих США реактивних систем залпового вогню Himars Україна почала завдавати удари по стратегічних мостах у місто та інших ключових цілях, які Росія використовувала для поповнення військ. Невдовзі наземним наступом була відвойована смуга у східній частині Херсонської області.

Один із членів групи Telegram був технічним фахівцем, який перехоплював російські комунікації та редагував їх. Завдяки цим перехопленням українські війська завчасно попереджали про напади та полегшували визначення розташування російської артилерії.

У деяких із перехоплених дзвінків, з якими ознайомилося The Wall Street Journal, російські солдати дають координати артилерійських ударів по українських позиціях.

Пізніше на записах були панічні голоси росіян, які потрапили під вогонь і запитували, як було виявлено їхні позиції. До вересня вони скаржилися на нестачу запасів і на те, що транспортні засоби ламаються через відсутність пального. Деякі звинувачували один одного.

У середині листопада росіяни мусили втекти з міста на тлі українського контрнаступу.