Інтерв’ю оприлюднено на YouTube-каналі AZOV-media.

Українській військовий долучився до “Азову” чотири роки тому. Після російського вторгнення він отримав важке поранення, коли тривали бої за Маріуполь. У квітні “Торк” діставався до комбінату “Азовсталь” з іншого кінця міста під обстрілами та бачив, як гинуть інші військовослужбовці. Захисникам необхідно було дістатися до заводу через міст, який, за його словами, перетворився на цвинтар через постійні обстріли.

На мосту транспортний засіб потрапив під обстріл та впав у воду. “Торку” пощастило вижити та виплисти під міст, де він деякий час переховувався з двома військовими, поки росіяни їх не бачили. Окупанти обстрілювали місце переправи близько 2,5 годин. “Торк” сказав двом захисникам, що потрібно самостійно дістатися до “Азовсталі”, але у них влучили ворожі снайпери та він продовжив шлях самостійно.

“Я проповз декілька цехів і розумів, що я або спливу (кров’ю, — ред.) або замерзну, бо після водички холодно”, — сказав воїн, який проповз близько кілометра до заводу, де його забрали та на ношах перенесли до евакуаційного автомобіля.

Засновник і перший командир полку “Азов” Андрій Білецький у Telegram розповів, що ніхто на “Азовсталі” вже не вірив, що “Торк” вижив. Оскільки колону розбили росіяни.

На території “Азовсталі” стан “Торка” стабілізували. Він розповів, що на заводі були проблеми через невелику кількість їжі, води та ліків. На день видавали стакан каші та шмат сала. За його словами, якщо боєць здатен терпіти біль, то казали, що краще робити так, бо знеболювальне може знадобитися іншому військовому, який отримав важче поранення. Госпіталь на територію заводу був бункером на 300 осіб, а кімната була розміром 50 метрів завдовжки та метрів 20 завширшки.

Згодом він разом з рештою захисників потрапив у російський полон. Звичайно “Торк” не хотів до нього, але не боявся, бо після всього побаченого довірився рішенню командира і розумів, яке у нього поранення. Захисників направити до реабілітаційного центру, де було менше ліків, ніж в лікарні. 

Російські окупанти та пропагандисти намагалися вибити з військовополонених неправдиву інформацію. Зокрема вона стосувалася командира “Азова” Дениса Прокопенка (Редіса), його заступників Святослава Паламара (Калину) і Богдана Кротевича (Тавра).

“…(Окупанти вибивали заяви, — ред.), що “Редіс” поганий, що “Тавр” поганий. Вчепилися буквально у двох-трьох людей. “Редіс”, “Тавр” і “Калина”. “Давай, нам потрібна інформація про них”, — сказав він.

До полонених приходили так звані “репортери” з “ДНР”, які намагалися ставити провокаційні запитання. Вони стверджували, що захисники Маріуполя нападали на росіян. Проте бійці відповідали, що вони стояли на позиціях і захищали своє місто.

Під час допиту представник російського слідчого комітету визнав, що їхня розвідка провалилася. Їм розповідали, що “багато міст складуть зброю і жодного спротиву не буде” та дійсно використовували наративи, що “все закінчиться за три дні”.

Зокрема під час допитів окупанти застосовували тортури. Був метод, коли до рани засовують голку.

“У ранку, так [голку пхали]. Типу дірочка в ранці є… якщо не влаштовує, що кажеш. Це в підвальчик — лише деяких хлопців у підвал возили [зокрема “Торка”]. Нормально, нічого не сказав, все добре”, — сказав він.

Було кілька спроб, коли намагалися обміняти деяких полонених, але їх увозили та повертали. У день обміну воїнам не сказали, куди вони їдуть, а просто розбудили вранці та сказали збиратися. “Торк” додав, що тоді вони сподівалися, що їдуть додому та пожартував, що гарно, що вони не потрапили знову до підвалу. Їм довелося проїхати багато блокпостів на шляху до Запоріжжя.

Потрапивши до підконтрольної Україні території його направили до медичного закладу. Увесь шлях від початку вторгнення, полону та повернення з ним пройшла фотографія з дівчиною. Йому вдалося зробити їй пропозицію вийти заміж у березні, коли вона разом з родиною переховувалася у підвалах по місту, бо будинок вже знищили обстрілами. “Торк” зміг дістатися до неї ненадовго, оскільки тоді ще тривали бої.

Він заявив, що вірить, що усіх полонених з “Азовсталі” повернуть, оскільки вони знаходилися у своєму місті та захищали його.