Про це командир Білоруського Добровольчого Корпусу Радзівон Батулін “Гена” розповів у інтерв’ю на YouTube-каналі “РЕЙД | 413 батальйон СБС”.

Радзівон: Ми маємо таку бюрократичну проблему, що патронатні служби, які при частинах, займаються суто проблемами, які в колі громадян [України]. Тобто вони не розуміють іноді nf не знають механізмів, як нам допомогти, щоб у нас були якісь посвідки на проживання, інвалідизація.

Арсеній: Громадянство теж вам не дають.

Радзівон: Поки таких випадків нема.

Арсеній: Типу нема механізму.

Радзівон: Нема механізму, так. Закони приймають, але поки такого механізму немає. Начебто три роки, якщо ти вижив на цій війні, то тобі нададуть громадянство. Якщо не вижив або, наприклад, тебе звільнили з якихсь причин, потім знову завели, то три роки знову… не знаю, не рахуються чи як. Всі розуміють, що три роки прожити… Особливо якщо ти у штурмовій групі або розвідувальній на лінії зіткнення… Та будь-якій… Ти просто виїжджаєш у прифронтове місто, ти вже під таким ризиком, що три роки вижити – це вже легендарна історія. Це велика проблема. Нам з цим допомагає, до речі, АрміяХелп. Вони зараз роблять цивільне крило патронатної служби, яка нам, Білоруському Добровольчому Корпусу, і Російському Добровольчому Корпусу допомагають пробивати цю стіну непорозуміння бюрократичного з державою. Для того, щоб інвалідизували, а не просто: “Ніг немає? а добре, рука є, до побачення”. На жаль, такі обставини зараз.

Арсеній: Це питання вирішується державою клацанням пальців насправді. Прочерком пера в документі.

Радзівон: Так. Нас тут не мільйони. Тисячі іноземних добровольців – це не таке велике навантаження на бюджет, як, наприклад, всі ці прокурори, які обмежено-придатні, інваліди й інше. Просто відновіть цей інститут. Подивіться, в кого можна забрати, щоб дати справді тим, хто, як у нас: вже багато людей без ніг виконують на лінії зіткнення найскладніші операції не тому, що немає їм більше чим зайнятися, а тому, що вони свідомо обрали цей шлях. І поки ми не закінчимось у прямому сенсі на цьому світі, ми будемо продовжувати цю боротьбу за звільнення. Можливо, потрібно трішки більш гнучко дивитися на те, що відбувається в державі.

Арсеній: Це питання треба качати максимально і по соцмережах, і по будь-яких інших каналах інформації. Бо це настільки невдячно до тих воїнів, які прийшли, і багатьох уже немає. Просто соромно за державу в цьому питанні.