Про це розповідають #Букви.

У дописі Барчук зауважила, що прем’єра фільму відбудеться 5 липня о 22:00 у спільному телемарафоні медіагруп. Про те, як Роман жив, за що боровся і за яку Україну  віддав своє життя розповідає сам Роман, його мама, Світлана Поваляєва, друзі і люди, які його знали.

Батько київського активіста — Тарас Ратушний називає сина Сенека, і згадує яким відчайдушним юнаком він був. За його словами, від початку подій на Майдані, син знав що робити й завжди був “на самому вістрі, навіть ще трішки попереду”.

Він не хотів навчатись у Європі, натомість мав чіткий життєвий план, план, як будувати вільну Україну.

Мати владу над собою — найвеличніша влада”

Сенека. Сенека був би вражений яку владу ти отримав, як сам збудував своє життя, як готувався до зустрічі зі смертю, як красиво зневажив її, коли зустрів. І переграв. І переміг. Біля села Сулигівка. У Патагонії дикій.

Каюсь, що пропустив багато і головне — той момент, коли ти став дорослішим за мене. Бо на Майдані у твої 16 я ще наївно вважав, що можу тебе стримувати. Які взагалі шанси загинути на революції, якщо ти завжди у перших лавах і навіть трохи попереду? Пам’ятаєш, на Груші, коли беркут відгородився автобусами і автобуси ще не горіли, ваша юнацька ватага вже шукала способів дістатися до противника? І ти попереду інших, бо у тебе в голові план. “Тато. Знаю, що я роблю”, – крапка у small talk про ризики і безпеку.

“У мене все добре, ми з друзями вже їдемо з Майдану додому, не хвилюйся і надобраніч”, – і далі той самий голос з твого телефону – вже коментує у телевізійній трансляції. “Ми зараз штурмуємо Український Дім, там засіли внутрішні війська, їх біля сотні, але ми їх зараз звідти викуримо…”

А коли на Майдані зв’язку не було взагалі — знайти тебе був спосіб, слід було просто йти туди, де найгарячіше. У 99% випадків ти там був, 1% – ти десь спав геть виснажений. 20 лютого твій телефон не  відповідав цілий день, бо ти спав.

Пам’ятаєш, як пізніше того року ми катались Європою, а твій закордонний паспорт був дитячий?  Як я делікатно просував ідею твого навчання в одному з європейських університетів. А ти делікатно відмовився. “На цей момент мій життєвий план такого не передбачає”, чи якось так?

Посіпаки Корбана не знали, кому вони адресують погрози  у Протасовому Яру. Це на їхню думку твій вибір лежить лише між бути “мертвим юнаком” і “юнаком з 50 тисячами доларів”. Але ти справді мав кращий план і хто ми взагалі такі, щоб тепер сперечатися?

І як ми довели до такого, що наші діти пішли вбивати росіян попереду нас?

Сенека.

 Хто навчився смерті, той розучився бути рабом. Він вище всілякої влади і напевне поза будь-якою владою. На війні в очі смерті найбільше заглядає піхота, а розвідка це робить постійно, ще і не повинна ні на мить відводити погляд. Щоб не програти.

Цього разу в тебе був план вистежити танк, він привидом виринав з тої посадки і лупив по позиціям. І щоб вполювати його ти знову мусив бути на самому вістрі. І навіть ще трішки попереду..  Бо як інакше ти вполюєш танка?

Я мав честь бачити поле твоєї битви, Сенека. Воно залишилось за тобою і на ньому димів танк, він все-таки втрапив у вашу пастку. “Шкода, що другий зміг втекти”, – сказав би ти. Мав надію, що рахунок буде більшим. Але він не закритий, цей рахунок. Аж ніяк не закритий.

Бо ти пішов, але продовжуєш вбивати зайд. І тисячі твоїх братів та сестер щодня, сціпивши зуби, з іменем твоїм, знаходять усіх і вбивають.

Бо Київ з твоїм іменем на щиті продовжує твої справи. І сподіваюсь, країна теж не пастиме задніх.

Бо коли на найбільшому форумі щодо майбутнього європейської України президентка Європейської Унії головну промову починає твоїм ім’ям – твоя місія триває.

Бо ти неймовірний, Сенека. З днем народження

І якщо правду кажуть мудреці, і десь на нас чекає певне спільне для всіх місце, – ті, кого ми вважаємо полеглими, просто пішли вперед…”

9 червня у війні з росіянами Україна втратила ще одного вірного сина: загинув відомий київський громадський діяч Роман Ратушний. 24-річний лідер ГО “Захистимо Протасів Яр” ніс службу в 93-й механізованій бригаді Збройних Сил України “Холодний Яр” на посаді розвідника.

Він народився 5 липня 1997 року в Києві в сім’ї активіста руху “Збережи старий Київ” Тараса Ратушного та письменниці Світлани Поваляєвої.

З першого дня повномасштабного вторгнення російських військ на територію України Роман брав участь у боях під Києвом. Спочатку Ратушний добровольцем став до лав Сил оборони України, створив підрозділ “Протасового Яру”.

Вже з початку квітня – воював у Харківській області, зокрема в Ізюмському районі, у розвідувальному взводі 2-го мотопіхотного батальйону 93-ї окремої механізованої бригади ЗСУ “Холодний Яр”.

Разом зі своєю бригадою звільняв Тростянець, воював у Сумській області та під Ізюмом. Проте 9 червня він загинув під час виконання бойового завдання на тимчасово окупованій території України, зайшовши у тил ворога.