Першими моїми співрозмовниками стали декілька підлітків, які гуляли тут. Вони запам`ятали росіян як крадіїв, які згрібали все, що бачили. Хлопці, розповіли, що окупаційне військо складалося з росіян, бурятів, і чеченців (йдеться про так званих “кадирівців” — прим. авт.). З-поміж усіх найбільше агресії проявляли саме буряти. Так, кажуть хлопці, останні часто били людей на блокпостах, а коли на незаконно збудованому Кримському мості стався вибух, то вони почали біситися ще більше. Одного разу буряти влаштували перестрілку з кадирівцями через вкрадене майно херсонців, кажуть підлітки. Окупанти  крали всі можливі речі з магазинів. Зокрема, росіяни крали унітази, які для них є чи то предметами розкоші, чи то винаходами позаземних цивілізацій. Один місцевий житель розповів мені, що коли російський вояк вдерся до нього у квартиру, то зі здивуванням почав розглядати…..унітаз. Окупант запитав чоловіка: “Что это?”. Той йому каже: “Туалет”. Тут росіянин поставив ще одне питання: “Вы что, дома срёте…?”. Думаю, цей епізод подальших коментарів не потребує.

Унітази це не єдина річ, що здивувала росіян на Херсонщині. Так, одного разу двоє окупантів стояли в черзі в магазині і почали обговорювати “приятный городок” Музиківку, що неподалік Херсона. Місцева мешканка, яка стояла в тій самій черзі, перепитала росіян, чи вони справді вважають Музиківку містечком. Ті відказали, що так, бо там же на дорогах є асфальт(!). А насправді Музиківка — це село з населенням менш як 2700 осіб. 

Можливо, ви пам`ятаєте таку творчість російських пропагандистів як “біолабораторії НАТО” чи “бойових голубів” etc.? Виявляється, херсонські комарі налаштовані проти росіян! Принаймні, якщо послухати, що одного разу сказав моєму співрозмовнику російський вояк. 

Влітку під час перевірки на блокпосту росіянин запитав в мого співрозмовника, якими спреями від комарів він користується. Той назвав декілька найменувань товарів, які йому допомагають в боротьбі з комарами. І в цей момент окупант каже: “Даа…А мне вот какие спреи из России не присылают, почему-то ничего не помогает. Наверное, у вас действительно комары против русских настроены…”

Окрім цього варто згадати і про те, що вояки-окупанти постійно принижували місцеве населення. Під час окупації переважна більшість людей сиділа вдома і ніхто не виходив на вулицю, бо боялися зустрітися з росіянами, розповів мені житель міста. Так, чоловік каже, що окупанти систематично били жителів міста і один з них навіть розбив прикладом автомата брову його сину. 

Коли я запитав про те, хто з окупантів був найбільш агресивним (буряти, чеченці, росіяни), чоловік частково підтвердив свідчення підлітків, з якими я спілкувався раніше. Місцевий мешканець сказав, що найгіршими були буряти, а також вояки з ОРДЛО. Так, чоловік навів приклад діалогу між собою та одним з окупантів:
Коли мене проганяли з квартири, я запитав: “Звідки ви?”
Мені кажуть: “З ДоМбасу”. Я кажу: “Так я з якого міста?”. На це він мені каже: “З міста ДоМбас, ти що, не чуєш?”. Так 27 березня я дізнався, що в Україні є місто ДоМбас”.

За час, що я був у Херсоні, встиг записати всього декілька історій місцевих жителів. Але навіть вони є доволі показовими, бо ілюструють, що насправді росіяни приносять на окуповані території: знущання з місцевих, постійні приниження та крадіжки.