Київ поступово втрачає свою історичну спадщину. Там, де нещодавно стояли будівлі з віковою історією, незабаром з’являються однотипні ЖК та офісні приміщення. За останні роки значно зросла кількість знесень споруд, що були зведені ще у 19 або на початку 20 століття.

Знесення садиби Зеленських

Усі знищені будинки належали недобросовісним приватним власникам. А якщо будинок не має статусу пам’ятки, його власник може робити з ним усе, що захоче. 

Однак, навіть якщо споруда занесена до списку пам’яток архітектури, історії або знаходиться під охороною Мінкульту чи КМДА, її зазвичай доводять до аварійного стану.

Цього можна легко досягти, якщо навмисно посприяти руйнуванню, наприклад, шляхом підпалу, чим і займаються столичні забудовники. 

“На жаль, ситуація в Києві з історичними будинками дуже складна. Частина їх знаходиться в державній, частина в комунальній, частина в приватній власності. Часто приватний власник є недобросовісним і свідомо доводить до руйнування або руйнує історичну будівлю”, – зазначає в коментарі нашому виданню депутатка КМДА, засновниця ГО “Місто-сад” Євгенія Кулеба.

Депутатка КМДА, засновниця ГО “Місто-сад” Євгенія Кулеба

“Історичні будівлі починають все частіше горіти. Відкриваються кримінальні провадження щодо умисних підпалів. Винних не знаходять. На власників або на користувачів приміщень не покладаються зобов’язання щодо відновлення таких історичних будівель. Через один-два роки ми бачимо, що на місці спалених будинків постають нові офісні центри або житлова забудова.

Фактично на сьогодні спалити історичний будинок — це найпростіший спосіб вирішити питання забудови тієї чи іншої ділянки, яка до цього ще мала свою історичну цінність”, – розповідає у коментарі для “Межі” активіст, памʼяткоохоронець, засновник ГО «Спадщина» Дмитро Перов.

Активіст, памʼяткоохоронець, засновник ГО «Спадщина» Дмитро Перов. Фото: The Village Україна

Сьогодні розглянемо три випадки свавілля із забудовою лише за жовтень.

Вулиця Дмитрівська, 66-Б

Дитячий садок. Вулиця Дмитрівська 66-Б. Фото: Мапа Реновації

3 жовтня тут зайнялася пожежа.

Але почнімо з невеликого історичного екскурсу: ділянка 1899 року за цією адресою належала відставному солдату Тимофію Рибальченку, там були розташовані садиба й флігель. Останній згодом перебудували під дитячі ясла. З 1920 року до 1990 року будівля не змінювала свого призначення.

У 90-х будівлю законсервували, а у 2013 році її включили до програми відновлення роботи дошкільних закладів. У 2020 році місто передало споруду під інвестиційний проєкт.

Він передбачає знесення і будівництво нового об’єкта. Переможцем конкурсу стало підприємство “Торгово-транспортна фірма “Меблі”, бенефіціаром якої є Михайло Гросу (батько співачки Аліни Гросу).

Планам Гросу завадило б надання будівлі статусу пам’ятки, тож за дивним збігом обставин тут відбулася масштабна пожежа.

Боротьба за Садибу Зеленських

Садиба Зеленських до знесення

У липні 2024 року у Шевченківському районі незаконно зруйнували будівлю кінця XIX століття, відому як садиба Зеленських. 

Руйнування садиби Зеленських

Двоповерховий будинок по вулиці Олександра Кониського був однією з найстаріших будівель та останньою дерев’яною спорудою історичної вулиці.

На місці пам’ятки забудовник планує звести дванадцятиповерховий ЖК “Тургенєв”, що цілком логічно обурило киян. 

Містяни збиралися на акції під КМДА та скандували “Коли ми почнемо обирати спадщину, а не Тургенєва”.

Акція під КМДА проти знесення садиби Зеленських. Фото: Укрінформ

Пізніше Міністерство культури все ж таки визнало зруйновану садибу пам’яткою архітектури. А забудовник після розголосу визнав свою провину і запропонував власним коштом все відбудувати.

“Чому статус після руйнування часом надають статус пам’яток? Дуже просто: розголос, активна позиція активістів, громади міста Києва, експертів, які іноді самі готують усі документи, подають їх у ДОКС (Департамент охорони культурної спадщини КМДА, – ред.) для того, щоб вони буди підтримані або не підтримані відповідною консультативною радою.

Також в цьому контексті потрібно додати, що особливо під час повномасштабного вторгнення великої війни загострилося у киян відчуття, коли не ракета, а руки забудовників, руки Кличка, міської влади руйнують будинки. І це дуже образливо, це просто в саме серце ранить киян. Тому ці ситуації такі резонансні, тому вони так сильно підтримуються громадою міста Києва. Маю сказати, що справді, після скандалу, після резонансу відповідні охоронні статуси часто отримуються, але забудовник іде або до суду, або потім ці рішення просто не виконуються”, – розповіла депутатка КМДА, засновниця ГО “Місто-сад” Євгенія Кулеба.

Тож яка ситуація з садибою Зеленських сьогодні? 8 жовтня на сайті Київради з’явилася новина про можливість долучитися до відновлення будівлі. 

Киян запрошували взяти участь у “інженерних дослідженнях” та розібрати рештки історичної будівлі. Начебто, заради відновлення. 

Разом з тим, щодо садиби продовжує діяти арешт, накладений Шевченківським судом у справі щодо незаконного руйнування пам’ятки. Ба більше, відповідно до статті 26 Закону України “Про охорону культурної спадщини”, будь-які роботи на пам’ятках заборонені без розробленого та затвердженого проєкту. 

Втім, сьогодні такий проєкт відсутній, а замовником робіт є сам забудовник – ТОВ “Тургенєв Білд”, який вже встиг подати до суду на скасування статусу пам’ятки. 

Будівництво у дворі Музею видатних діячів української культури

Музей був заснований у 1987 році у кварталі, що в народі отримав назву “Український парнас”. Тут проживали сім’ї української творчої еліти: Лисенки, Косачі, Тобілевичі, Старицькі. 

У будинку номер 96 по вулиці Жилянській проживав Панас Саксаганський (Тобілевич). 

Історична будівля, у якій мешкав Панас Саксаганський

У 2018 році компанія, очолювана одіозним депутатом від нині забороненої партії “ОПЗЖ” Вадимом Столаром, вирішила збудувати впритул до цієї пам’ятки 16-поверховий житловий комплекс, а з входу на територію музею зробити для себе заїзд. 

Київрада однозначно підтримала таке рішення, а от КМДА виступила із забороною будівництва у цій зоні. 

Зрештою, це було оформлено в судовий позов, в якому прокуратура та КМДА в особі Віталія Кличка просили заборонити будівництво. Натомість забудовник разом з Київрадою, знову ж таки, в особі міського голови просили дозволити будівництво.

Так от, 8 жовтня суд відхилив апеляційну скаргу Офісу генпрокурора щодо заборони будівництва в охоронних зонах музею-пам’ятки на вул. Жилянській, 96. 

“Сьогодні ми можемо втратити ще один історичний кластер на території міста Києва, можемо втратити сутність Музею видатних діячів історичної культури. Власне, посеред двору, де пили чай Старицький, де гуляла Леся Українка, побудують черговий житловий комплекс”, – обурений памʼяткоохоронець Дмитро Перов.

У висновку, більшість історичних будівель Києва, що належать до фонової забудови, не мають статусу пам’яток — саме тому вони у небезпеці. Статус пам’ятки — фактично єдиний інструмент, що дозволяє захистити історичний об’єкт. Проте часто і це не вберігає від недоброчесних забудовників.

Зі свого боку, ми з вами маємо надавати суспільний резонанс таким історіям. Нерідко тільки після розголосу з’являється хоч якась реакція від влади та правоохоронців. Наразі боротьба із забудовниками триває, тож активна позиція громадськості є важливою.