Тбілісі, Грузія, 3 грудня 2024 року. Фото: AP/Pavel Bednyakov

Попри жорсткий розгін демонстрантів біля парламенту, зокрема із застосуванням спецзасобів, громадяни продовжують виходити на акції протесту.

Протистояння між правлячою партією “Грузинська мрія” та її опонентами, які вважають владу нелегітимною, залишається гострим. Критики звинувачують уряд у відході від демократичних принципів і зближенні з Росією, тоді як протестний рух не втрачає динаміки.

Що передувало протестам у Грузії? 

Протести в Грузії розпочалися після парламентських виборів 26 жовтня 2024 року, результати яких спричинили суспільне обурення. Згідно з офіційними даними, перемогу здобула правляча партія “Грузинська мрія”, яка відома своєю проросійською політикою. Опозиція та президентка Саломе Зурабішвілі не визнали підсумків голосування, звинувачуючи владу у фальсифікаціях, і вимагали нових виборів під міжнародним контролем.

Напруга зросла, коли “Грузинська мрія” ініціювала президентські вибори через закриту виборчу колегію, а кандидатом висунула Михаїла Кавелашвілі, колишнього футболіста без жодної освіти, що викликало обурення через його відсутність політичного досвіду. 

Критичною точкою стало 28 листопада, коли прем’єр-міністр Грузії Іраклій Кобахідзе заявив про призупинення переговорів щодо вступу до ЄС до кінця 2028 року, аргументуючи це необхідністю підготовки країни для початку інтеграції до 2030 року. Це рішення також викликало хвилю обурення, оскільки раніше Європейська рада критикувала дії правлячої партії “Грузинська мрія”, зокрема через закони про “іноагентів”, обмеження прав ЛГБТ-спільноти та непрозорі парламентські вибори 26 жовтня.

Фото: REUTERS/Irakli Gedenidze

Перебіг протестів у Грузії

Вищезгадані події стали каталізатором хвилі протестів у країні. Поліція застосувала водомети, сльозогінний газ і перцевий спрей для розгону демонстрантів, що спричинило десятки постраждалих серед учасників акцій, журналістів і силовиків. З 29 на 30 листопада затримали понад 100 протестувальників. Протести супроводжуються сутичками, використанням піротехніки з боку мітингувальників та застосуванням спецзасобів поліцією.

До 2 грудня кількість затриманих сягнула 224 осіб. Їх звинувачували у дрібному хуліганстві, опорі поліції та непокорі. Серед затриманих виявився Зураб Джапарідзе, лідер опозиційної коаліції “За зміни”, а його колегу Ніко Гварамію суд залишив під вартою на 12 діб. Крім того, двом молодим протестувальникам 2003 та 2007 років народження висунули кримінальні звинувачення, які передбачають до семи років ув’язнення.

“По всій Грузії люди повстають проти російського маріонеткового режиму. Від столиці до найменших міст – це рух, якого немає в нашій історії. Повідомлення чітке: Поверніть мені мій голос! Поверніть мені моє європейське майбутнє!”, – прокоментувала президентка Грузії Саломе Зурабішвілі.

3 грудня протести продовжилися в Тбілісі та інших містах. Особливу активність проявили студенти: у Батумському університеті мистецтв вони оголосили страйк, бойкотуючи заняття й приєднуючись до акцій.

Станом на 9 грудня, у ніч проти понеділка, під час акції протесту не відбулося сутичок між мітингувальниками та поліцією. Після серії нападів протестувальники оголосили про створення загонів патрулювання. Протести проходили біля частково зібраної владою новорічної ялинки, на яку громадяни розвісили фотографії десятків учасників протесту, яких бив спецназ під час розгонів. Ближче до верхівки ялинки розмістили чотири великі прапори: Грузії, України, Євросоюзу та США.

Нагадаємо, що під час Революції гідності в Україні влада також почала встановлювати новорічну ялинку на Майдані Незалежності, де збиралися протестувальники. Однак через події Євромайдану встановлення довелося зупинити.

Недобудований каркас ялинки простояв до серпня 2014 року і став символом протестів. Ялинку назвали “йолка” через обмовку тодішнього президента Віктора Януковича.

Фото: NEWSGEORGIA

Реакція міжнародної спільноти

Як повідомив очільник МЗС Естонії Маргус Цахкна, Латвія, Литва та Естонія анонсували санкції проти тих, хто “придушував законні протести в Грузії”. 

“Три країни Балтії спільно погодилися ввести національні санкції проти тих, хто придушував законні протести в Грузії. Противники демократії та порушники прав людини не вітаються в наших країнах”, – зазначив він.

Згодом очільник литовського МЗС Габріелюс Ландсбергіс опублікував перелік 11 представників грузинської влади, які потрапили під санкції. Серед них – засновник керівної “Грузинської мрії” Бідзіна Іванішвілі та міністр внутрішніх справ Вахтанг Гомелаурі. Підсанкційним особам заборонили вʼїзд у Литву.

Санкції України проти влади Грузії

5 грудня Володимир Зеленський підписав указ про запровадження санкцій проти грузинського уряду через насильницький розгін протестів проти відмови від євроінтеграції. Санкції були ініційовані Радою національної безпеки і оборони України та стосуються представників влади, яких звинувачують у “здачі Грузії Путіну”. 

Під санкції потрапив засновник партії “Грузинська мрія” та колишній прем’єр-міністр Бідзіна Іванішвілі разом із 19 його спільниками, яких звинуватили у зраді національних інтересів Грузії.

Порівняння з Майданом 2014 року

Віктор Кіпіані, адвокат та очільник аналітичного центру Geocase, зазначає, що нинішні протестувальники в Грузії уникають будь-яких асоціацій з Майданом 2014 року в Україні. Слово «Майдан» майже не вживається, щоб не дати владі можливості трактувати події у вигідний для неї спосіб.

Зі свого боку, «Грузинська мрія» використовує порівняння з Майданом у своїй гібридній політиці, щоб залякати та ввести в оману громадян Грузії. Також ця аналогія використовується для виправдання непропорційного застосування поліції проти протестувальників.