Про це свідчать результати опитування Київського міжнародного інституту соціології.

За результатами дослідження, популярність Міжнародного жіночого дня серед українців за останні два роки значно знизилася – з 34% до 25%. Проте серед жінок воно дещо популярніше (29%), ніж серед чоловіків (23%).

Натомість у 2013 році це свято було одним з найулюбленіших, його відзначали приблизно половина населення – 49%.

Згідно з даними дослідження, як найулюбленіші або найважливіші свята більшість українців святкує Великдень та Різдво Христове, відповідно 70% та 69%.

Наступними за популярністю є День Незалежності України – 63% та День захисників і захисниць України – 54%.

Зображення: КМІС

Натомість рівень популярності Нового року знижується. Новий рік, який урочисто святкують у всьому світі, і який усі роки ділив перше місце з Різдвом Христовим і Великоднем, зараз лише на п’ятому місці – 52%.

Такі свята, як День Конституції – 29%, Міжнародний жіночий день – 25% та Трійця – 22%, також не мають значної популярності серед українців у 2023 році.

І найменш популярні свята в цьому році – День Перемоги та День праці. Відтак лише 13% та 5% українців святкують ці дати як улюблені чи важливі.

Отже, популярність головних релігійних свят суттєво не змінилася, Великдень і Різдво Христове продовжують займати перші позиції.

Найбільші ж зміни відбулися зі ставленням до Дня незалежності України і Днем захисників і захисниць України. День Незалежності України до повномасштабної війни РФ проти України цінувало лише 37% населення, а зараз – 63%. Зокрема у 2013 році це взагалі було одним з найменш популярних свят – лише 12% вважало його важливим чи улюбленим.

День захисників і захисниць України був популярним лише серед 29%, а зараз – серед 54%. За даними дослідження, суттєво зменшилася популярність Дня Перемоги (з 30% до 13%) і Дня праці (з 12% до 5%).

Зображення: КМІС

Довідково. Міжнародний жіночий день з’явився завдяки “маршу порожніх каструль”, який відбувся 8 березня 1857 року у Нью-Йорку. Тоді працівниці текстильних фабрик вийшли на вулиці з протестами, вимагаючи зменшити робочий день на шість годин, адже їм доводилося працювати по 16 годин. Також жінки вимагали гідної зарплатні та права голосу на виборах.

На акцію протесту жінки принесли каструлі і били в них, наче в барабани. Пізніше учасниць руху стали називали суфражистки (від suffrage – голосування, виборче право).