Про це повідомляють #Букви.

Опріч цього, Кримінальний кодекс (ст. 153 ККУ) визначає як окремі злочини сексуальне насильство: вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов‘язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи та примушування до вступу в статевий зв‘язок; примушування особи без її добровільної згоди до здійснення акту сексуального характеру з іншою особою (ст. 154 ККУ).

Натомість домагання є кримінальним правопорушенням лише у випадку скоєння його повнолітньою особою стосовно особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку.

Відтак, згідно з приміткою до статті 152 КК України, згода вважається добровільною, якщо вона є результатом вільного волевиявлення особи, з урахуванням супутніх обставин.

Проте згода ніяк не може вважатись добровільною, якщо була отримана під впливом примусу, зокрема фізичного чи психічного, насильства, обману. Або внаслідок перебування потерпілої особи в безпорадному стані, включаючи, але не обмежуючись станом алкогольного або наркотичного сп‘яніння.

Варто зауважити, що згода провести разом час, подивитись фільм, вживати алкогольні напої, залишитись на ночівлю тощо – не вважається згодою на секс. Адже добровільна згода передбачає необхідність чітко та недвозначно (вербально чи невербально – жестами, діями) виразити згоду саме на вступ у сексуальний зв‘язок. Зокрема, такі слова чи дії повинні бути зрозумілим кожному з партнерів.

Чому важливо повідомляти про факт зґвалтування або іншого сексуального злочину?

Для притягнення винної у зґвалтуванні особи до відповідальності необхідне саме звернення потерпілої особи. Інакше склад злочину не утворюється і притягнення до відповідальності є неможливим.

Зазначимо, що спроба скоєння злочину, яку не вдалось завершити не з волі злочинця, є замахом на злочин і теж тягне за собою відповідальність. Зокрема й із цієї причини стигматизація жертв зґвалтування є неприпустимою – звинувачення жертви допомагає злочинцю уникнути покарання та спричиняє появу нових жертв.

Як заявити про злочин та отримати допомогу?

  • 102 – Екстрений номер поліції;
  • 1547 – Гаряча лінія з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей (також 1547.ukc.gov.ua);  
  • 116 123 – Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації (безоплатно);
  • Чат-бот @stay_in_safe_ua_bot (Telegram).

Чи повинна потерпіла особа самостійно дбати про свою безпеку та чому поради про те, як убезпечитись, є недоречними?

Розглянемо це на прикладі пограбування. Згідно з Конституцією, власність зобов‘язує (ст. 13). Власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить та несе ризик випадкового знищення та пошкодження майна (ст. 322, 323 ЦК України).

Отже, ви як власник чи власниця відповідаєте за стан і збереження вашого майна. Але якщо вас пограбують, винним буде грабіжник, а не ви. Наше суспільство не розглядає як виправдання крадіжки аргумент про те, що злодія “спровокувало” майно потерпілої особи. То чому ми розглядаємо той самий аргумент як виправдання посягання на волю та тіло?