Міленна Тетяна – дружина загиблого солдата ССО “Азов”, яка вже понад рік намагається отримати громадянство України. Її чоловік – Максим – загинув 26.05.22 під час штурму на Запорізькому напрямку, а згодом був посмертно нагороджений орденом “За мужність”. Сьогодні Тетяна бачить своє майбутнє виключно в Україні, займається волонтерською діяльністю, підтримує українських бійців та не заперечує планів поповнити лави ЗСУ. Зараз, завдяки МВС, Тетяну визнано особою, прийняття якої до громадянства України становить державний інтерес. Проте строк дії посвідки на проживання завершується.
Фото: особистий архів Тетяни
Фото: особистий архів Тетяни
В інтерв’ю для #Букв Тетяна детальніше розповіла про усвідомлене рішення відмовитися від російського громадянства, утиски через боротьбу за українське, відсутність підтримки від держави як для дружини загиблого захисника, а також про підстави для продовження перебування в Україні.
Коли ми говоримо про наших захисників, це завжди образ людини, яка прагне до волі, незалежності Батьківщини та її майбутніх поколінь. Тетяно, яким у Вашій пам’яті виникає образ Максима і які ідеї чоловіка Ви продовжуєте відстоювати і надалі?
Передусім він мій чоловік та кохана людина. Коли я про нього говорю, я згадую його як благородну людину і відважного воїна. Я ним захоплююся, неймовірно пишаюсь його сміливістю, згадую про плани, які разом будували, про наших дітей “рижиків”… Він завжди конкретизував важливість кожного місця, доносив до всіх як важливе споріднення з батьківщиною. Він був вірним ідеї, заради якої стояв і загинув. Він – моя опора, незважаючи на те, що фізично його немає поруч.
Фото: особистий архів Тетяни
Фото: особистий архів Тетяни
Тетяно, якою Ви вбачаєте власну місію в умовах сьогодення? Чи є те, що Ви прагнете зробити в пам’ять про чоловіка? Знаю, що Ви зараз активно займаєтесь волонтерською діяльністю та підтримуєте українських бійців. Надання якої допомоги для Вас є сьогодні пріоритетним?
Я думаю, що зараз місія у всіх одна – зробити все від себе можливе і неможливе задля перемоги. Зараз я займаюся малюнком портрета/мурала на його честь. Це буде дуже гарна робота, як і він сам. Після війни я хочу відкрити тир із полігоном на його честь. Я допомагаю штурмовому взводу, де знаходяться побратими мого чоловіка та хлопцям в інших підрозділах. Першочергово чим займаюся я і ще декілька людей – це забезпечення взводу всіма необхідними речами і витратними матеріалами. Постійно треба знати їхні потреби, важлива швидка реакція, пошук і рішення. Для цього вони всі у мене в окремій папці “пацани”. Машини, постійні ремонти цих машин, паливо, засоби для чищення зброї, захист та багато іншого. Хтось після виїзду втратив або повністю або частину свого спорядження, тож потрібно його швидко “упакувати” знову.
Також, дуже важливо проговорити громадянкою якої країни Ви є станом на сьогодні, а також те, відколи Ви проживаєте в Україні. Як змінилась ситуація з Вашим перебуванням в Україні після розгортання повномасштабної війни?
Зараз маю російське громадянство, але я підписала декларацію про відмову від громадянства рф. Моє життя змінилося тоді, коли я прийняла остаточне рішення виїхати з росії. Після 24-го лютого був хаос, ніхто в принципі не розумів, що робити. Та й не до міграційної служби тоді було. Тривали бої за Київ та область, там перебували чоловік та мої друзі, тож треба було допомагати їм. Пізніше, звичайно, з’явилася незліченна кількість проблем, пов’язаних з документами.
Фото: особистий архів Тетяни
Чи часто в умовах сьогодення Ви зіштовхуєтесь із негативною реакцією та своєрідною дискримінацією щодо власного громадянства і боротьби саме за українське громадянство?
Не часто, але зіштовхуюсь і з тим, і з тим, як в інтернеті так і в житті. Потрібно бути справді сильною людиною, щоб не звертати уваги на негативні та злі коментарі. Так, буває плачу від такого, витираю сльози та далі роблю те, що повинна. Якщо з простого, то я не можу мати банківську карту, адже зараз є громадянкою країни агресора і перебуваю під санкціями. Тому в мене просто немає банківської картки. Якщо говорити глобально, то є люди, які пишуть гидоту, наприклад “щоб я поїхала з країни і шукала собі захист в іншому місці”, або “яка справа нам до кацапської вдови” і тому подібне. Але є багато людей, хто дійсно мене підтримує і розуміє, що з таким випадком, як мій, треба розбиратися. Мене підтримує і багато знайомих військових, усі намагаються максимально допомогти.
Я правильно розумію, що міграційна служба відмовляє навіть у продовженні посвідки на проживання? Які альтернативні варіанти пропонують і загалом як відбувається процес налагодження комунікації з відповідними структурами?
Так, але відмова міграційної служби цілком правомірна та базується на законодавчих обмеженнях, які діють щодо росіян, в тому числі і до членів сім’ї загиблих військовослужбовців. Є постанова Кабінету Міністрів України, де зазначено, що видачі посвідок для росіян зупиняються. Тому міграційна служба не може продовжити мені посвідку, попри мою ситуацію. Проте, оскільки я вже подала документи на отримання громадянства, мені запропонували продовжити моє перебування до моменту розв’язання питання про прийняття мене до громадянства України. Сподіваюсь все вийде і я зможу залишитися в Україні. Комунікація відбувається шляхом написання офіційних запитів та звернень до міграційної служби, а також особистих візитів.
Фото: особистий архів Тетяни
В дописі про Вашу історію, який набув розголосу, зазначено, що завдяки МВС, Вас визнано особою, прийняття якої до громадянства України становить державний інтерес. Скажіть, будь ласка, які можливості це передбачає та які привілеї надає?
Цей статус надає можливість спростити процедуру отримання мною громадянства України. Я думаю, що без подання МВС України у мене б навіть не прийняли документи на отримання громадянства. Тому я дуже вдячна керівництву та працівникам ДМС.
Ще однією тезою є те, що МВС підготувало подання, у якому просить Президента прийняти Вас до громадянства у спрощеному порядку. Як триває перебіг справи і чи охопило це інші державні органи?
Взагалі процес прийняття громадянства доволі тривалий і до нього залучено багато державних структур. Після отримання подання від МВС України, я одразу подала документи щодо прийняття громадянства до міграційної служби. Нещодавно мою справу було передано на розгляд до Комісії при Президентові України з питань громадянства України. Тепер очікую фінального рішення Президента України.
Зазначено, що строк дії посвідки на проживання закінчується. Можете, будь ласка, зазначити коли саме виходить термін і які дії передбачені після цього? Або про які ймовірні шляхи Вас інформують?
Термін дії моєї посвідки закінчується в кінці червня. Після цього перебування на території України вважається незаконним і я мала б виїхати з країни. Але я маю підстави для продовження перебування в Україні у зв‘язку з подачею документів для набуття громадянства України до моменту прийняття рішення.
Фото: особистий архів Тетяни
Тетяно, знаю, що Ваш чоловік був посмертно нагороджений орденом “За мужність”. Як дружина чи отримуєте Ви належну підтримку від держави? Чи на це також безпосередньо невизначене громадянство?
Дивлячись, яку підтримку. Якщо ми говоримо саме про проблему легалізації та громадянства, то так, МВС і ДМС мені допомагають. Якщо говоримо про якусь допомогу, грошові виплати як дружині загиблого військовослужбовця, то поки я отримала нуль і відмову через те, що я маю російське громадянство. Фінансово мені допомагає винятково патронатна служба “Азова”.
Скажіть, будь ласка, наскільки близькою для Вас є перспектива щодо планів поповнити лави ЗСУ? Яким Ви бачите своє майбутнє саме в Україні? Що сьогодні є для Вас першочерговим для їх досягнення?
Зараз я на етапі оформлення, незабаром проходитиму ВЛК. Важко сказати, бо всі мої плани були спільними з чоловіком. Майбутнє з’явиться лише після перемоги, після деокупації рідних міст моїх друзів, після повернення всіх полонених “Азову”, після повернення тіл загиблих та безумовно розвалу росії. Також, хочеться щоб на моєму випадку все не зупинилося, є ще абсолютно дзеркальна історія дівчини, є хлопці, які зараз на нулі і вони також з російським громадянством, у деяких є діти та дружини. Безумовно, потрібно з кожним кейсом окремо розбиратися, але робити це потрібно вже зараз.
Фото: особистий архів Тетяни
