— Розкажіть про своє навколофутбольне фанатське минуле. За що Дениса Нікітіна у Європі прозвали ультраправим активістом, хуліганом?

Я перебував у навколофутбольному колективі, хуліганському русі міста Кельн, Німеччина. У нас був класний дружній колектив. Політичного там в принципі нічого не було. Ми просто тусувалися, тренувалися разом, билися на турнірах та подорожували по Німеччині.

Коли говоримо, за що мене так не любить тамтешня влада, тут вже безпосередньо мова про мою політичну діяльність, про організацію турнірів зі змішаних єдиноборств MMA. У сучасній Європі, а особливо у Німеччині, будь-яка організована “біла” тусовка, неважливо за яким принципом — це небезпечно, це становить загрозу. 

— А коли вперше з’явився позивний «White Rex»? 

Це назва бренду одягу, який я заснував у 2008 році. Тоді я зрозумів, що перебуваю на роздоріжжі та треба розібратися, що мені робити далі. Чи я продовжую битися на вулиці, або писати “слава Русі” на паркані, або я роблю свій проєкт, який би міг приносити гроші та залишати їх у правому русі. Тому виникла ідея бренду одягу. У 2008 році інтернет ще перебував у періоді зародження, тож було досить складно знайти класного дизайнера, який був би носієм правої ідеології.

Я думав про назву, яка буде співзвучна у всіх мовах. Вирішив, що “White Rex” — непоганий варіант. Rex — з латинської правитель, воєначальник. 

Мотивація росіян вступати в підрозділ

— В чому полягає мотивація хлопців, які перекреслюють все своє минуле життя та приїжджають прямо з Росії, щоб вступити в РДК?

Я думаю, що тут варто згадати історичний приклад хрестових походів, тому що вони об’єднували дуже різних людей. Там були і абсолютні маніяки, і релігійні фанатики, і прагматичні найманці, і чоловіки, які просто втомилися сидіти вдома та захотіли пригод з романтикою. Я думаю, що певною мірою Російський добровольчий корпус схожий на хрестоносців. Хтось серед наших хлопців більш ідеологічний, хтось менше, а хтось приходить тому, що він зачарований магією творчості Олексія Льовкіна (засновник блек-метал гурту, боєць РДК — прим. ред.).

Є смішні історії, коли нам пишуть на офіційний канал РДК: “Я хочу бути поруч з Олексієм в артилерійському підрозділі”. Або когось приваблює моя фігура, такі теж є хлопці. 

Насправді більшість не бажають бути співучасниками огидних злочинів Російської Федерації на українській землі. Багато хлопців приїхало після того, як викрили злочини в Бучі. Чоловіки кажуть: “Ми не можемо сидіти осторонь, ми не бажаємо бути співучасниками цього звірства”. “Мені соромно за те, що я маю такий же паспорт, як і ці мр**зі,  які розстрілювали, ґвалтували, грабували цивільне населення”. У когось коріння з України. 

Проте насамперед я вважаю, що людей сюди кличе честь. Це і про готовність поставити на кін своє здоров’я, свободу та життя за ідеали. Для багатьох РДК слугує чи не єдиним маяком правої ідеології.

Глобально, корпус росте. Навіть у цю хвилину відбувається черговий заїзд хлопців. Для когось щойно закінчився курс молодого бійця. Тобто все відбувається системно. До нас приїжджають як і молоді вісімнадцятирічні хлопці, так і чоловіки, які покидають свої сім’ї з дітьми.

У нас був дуже хороший боєць. На жаль, він загинув майже рік назад. Він був батьком двох дівчаток, і у приватній розмові сказав: “Я не можу сидіти спокійно, коли знаю, що ровесниці моїх дочок замість того, щоб йти до школи, сидять у підвалах і ховаються від російських авіанальотів. Як чоловік і як батько я цього не приймаю”. 

Як змінився за ці роки Денис Нікітін

— В чому різниця між Денисом 2022 року та Денисом 2025 року крізь призму бойового досвіду? 

Я був людиною рішучою все свідоме життя, але я не був людиною військовою. Про те, який вигляд має сучасна війна, я не мав абсолютно ніякого уявлення. Коли почалося повномасштабне вторгнення, я не був готовий. Я вибіг з дому у звичайному цивільному одязі, озброєний ножем, а тут починається найбільша війна нашого покоління.

Я дивився на хлопців з Азову, які були поруч на той момент, проте навіть не знав про деякі предмети їхнього екіпірування. 

Наприклад, мені простягають автомат і питають: “Тобі дати п’ятірку чи сімку?” — а я не знаю, про що мова. Я відповідаю: “Слухай, давай напевно обидва”. На мене подивилися, як на дурня, дали мені два автомати. Потім я вже зрозумів, що йдеться про різні калібри.

Моє уявлення про сучасну війну базувалося на чому: на комп’ютерних іграх, американських бойовиках і радянських стрічках про Другу світову війну. Зрозуміло, що це все дуже далеко від реальності. За ці роки я все-таки став розуміти набагато більше у військовій справі.

Встиг знайти, але, на жаль, і втратити товаришів, побратимів. Якщо до 24 лютого 2022 року їх у моєму житті не було, то зараз їх у моєму житті не стало. Це для мене дуже болючий та емоційний досвід.

Також раніше у мене не було навички командування й управління такою величезною кількістю людей. Багатьом речам мені довелося вчитися на ходу.

Безумовно, був досвід створення бренду “White Rex”. На мою думку, в сучасному світі, щоб щось стало популярним, воно має бути впізнаваним, викликати інтерес. Як збирати донати на свій підрозділ, якщо він не є брендом? Як залучати нових людей до РДК, якщо про нього ніхто не знає, якщо немає стилістики, логотипу, яскравих особистостей? А для того, щоб бійці були яскравими, їх потрібно підсвітити, проштовхнути на інтерв’ю, завести Telegram-канал тощо. З погляду на це допоміг досвід мого бренду одягу та екіпірування.

Ці знання я використав для того, щоб Російський добровольчий корпус на момент літа 2022 року був конкурентним серед тодішніх військових колективів. Безумовно, у нас була дуже серйозна перевага — ми як громадяни Російської Федерації, які воюють за Україну, були не до кінця зрозумілими, але в будь-якому разі викликали інтерес. 

Пам’ятаю перше відео, де хлопці стріляють з РПГ (ручний протитанковий гранатомет — прим. ред) у бік російської армії. Нікому не зрозуміло, хто ми такі, за кого воюємо, чому наші хлопці кричать «Слава Русі!», але стріляють по росіянах. І це також було всім цікаво.

“Мы – русские, и мы – не россияне”

— На сторінці РДК можна знайти таку тезу: “Мы – русские, и мы – не россияне”. Тоді хто ж такі “русские”? Та про яке “перерождение народа в Русском Национальном Государстве” йдеться?

Ще з незапам’ятних часів, років 20 назад, у Росії праве товариство вирізнялося від мігрантів, інертної маси так званих людей без політичної позиції, не тільки зовнішнім виглядом, а й культурно. Ми відрізняємося від тих, хто пасивно підтримує політику антинародної, антинаціональної держави. Попри те, що вони такі ж росіяни, це зовсім інші люди всередині, інші за ідеологічним наповненням. Деякі з них не є нашими ворогами, але і союзниками назвати їх не можна.

Для того, щоб відокремлювати себе від “одноплемінників”, ми вирішили, що росіяни та “русские” — це нехай і один етнос, проте абсолютно різні нації. Скажімо так, росіяни — це політична нація. Таджики, чеченці, тувинці, калмики, якщо вони отримали паспорт громадянина РФ, то вони вже росіяни.

Уряд Росії взагалі заперечує етнічність, вони вирішили взяти модель “плавильного котла” в Сполучених Штатах, але вони не врахували той факт, що це працювало у першій половині XX століття, коли були величезні індустріальні комплекси, сотні тисяч робітників, які дійсно варилися в одному такому середовищі.  

У сучасному суспільстві це не працює, тому що ми живемо в постіндустріальну епоху. Немає більше потреби у величезних заводах, світових будівництвах, де люди різних національностей будуть згуртовуватися.  

Як зазвичай, із запізненням десь на 100 років, Володимир Путін вирішив увімкнути цей плавильний котел, який не працює в РФ. 

Він будує політичну націю — “росіяни”,  тому що важливо, щоб всі були за нього, щоб бігли воювати з Україною. А от вже “русским” на війні з того боку робити нічого.

І тут важлива роль РДК, тому що російська пропаганда намагається вибудувати картину, нібито Росія є монолітною. Вони приватизували поняття патріотизм та націоналізм, якщо у тебе червоний паспорт. І ми природно руйнуємо цей сталий образ. Громадяни РФ, етнічно “русские”, але проти цього всього лайна під назвою Російська Федерація.

— На чому базується ідеологія РДК, якщо говорити не тільки про політичні цілі, а й філософське підґрунтя. Можливо, є якісь праці філософів, письменників.

На мене справила велике враження книга Корнеліу Кодряну “Моїм легіонерам” (в Україні існує переклад антології текстів цього автора під назвою “Легіонерський канон” — прим. ред). Думка, яку намагався донести автор через свою ідеологію, є досить простою та правильною. Країною, за великим рахунком, без політичного ладу та форми державного управління, має керувати еліта. Вона може бути національно орієнтованою, або антинаціонально орієнтованою. 

«Скрєпи» сучасної РФ та деградація нації

— На вашу думку, на якому етапі розвитку перебуває російська нація?

Нація деградує. Прості росіяни щиро радіють тому, що в дитячу лікарню у Києві влучила балістична ракета. Про який розвиток ми говоримо? Це повне падіння.

Громадяни Росії радіють страшній загибелі цивільного населення в Бучі, або та ракетам по лікарнях, по пологовому будинку в Маріуполі. Ми не можемо говорити про розвиток російської нації. Це ж просто абсолютне здичавіння. 

Проте росіяни не тільки до інших націй так ставляться, а і до себе. Покажіть мені хоч одну армію світу, де солдата можна прив’язати до дерева, скинути його як собаку до ями, забити. Я хотів спочатку зробити добірку відео, де військовослужбовці РФ стріляють собі в голову, а потім я зрозумів, що це не має сенсу, тому що в день приблизно по 10 таких відео приходить. Життя людини в Росії нікчемне, воно нічого не варте.

Зрозуміло, що нам повсякчас показуватимуть Москву та Санкт-Петербург, тому що це красиві, чисті, відносно безпечні міста. Між тим мене вразив випадок, коли у російській глибинці знімальна група показала пенсіонерку, яка живе у будинки без централізованого опалення, вона змушена топити піч дровами. Перед нею стоїть вибір: купити собі ліки та їжу, або дрова. 

Є в Росії ініціатива, яка називається «Подаруй дрова». Люди зі своєї кишені скидаються грошима, щоб пенсіонерам у російському селі привезли дрова.

— Як ви думаєте, для перебудови Росії має статися в країні розкол? 

“Скрєпи” сучасної РФ — терор та брехня. І коли вони впадуть, коли весь багатомільйонний силовий апарат буде розбігатися, або йому перестануть платити через економічний колапс, можливо, країна почне сегментуватися. Є регіони під китайським впливом, є регіони під японським впливом, європейським, кавказьким, ісламським: їх тримає лише брехня і насильство.

— Розкажіть про символіку РДК, про цю спайку меча та щита від білоемігранта Ларіонова. І чому не взяли, наприклад, вінець і меч Корнілова.

Віктор Ларіонов дожив до глибокої старості, нехай у еміграції, проте не у злиднях, а в пошані. На відміну від Лавра Корнілова, він продовжив боротьбу вже за межами Радянського Союзу.

А щит і меч — це найдавніші символи боротьби. Ми захищаємо Україну, ми боремося з її ворогами, боремося також і за своє майбутнє. Ми об’єднані ідеєю та вшановуємо військову культуру, виступаємо її носіями та апологетами, тому наш символ виглядає таким чином. 

Чого домігся Путін на четвертий рік війни. Плани РДК на майбутнє

— А що ви думаєте з приводу розмов про мирні переговори? Яка доля РДК за можливого заморожування бойових дій?

Безперечно, військові прекрасно розуміють, що у якій би формі зараз війна не призупинилася (буде це припинення вогню або навіть якийсь мир), ні одну зі сторін поточний стан речей не влаштовує.

Об’єктивно, Україна втратила території та людей, частину свого промислового потенціалу, але Російська Федерація втратила щось набагато важливіше. Вона втратила імідж другої армії світу, яка нібито на європейському континенті була “найсильнішою”. Імідж цей не просто тріснув — він розбився вщент.

Що говорили у Росії? “Зараз ми накопичимо сили, підемо штурмувати Вашингтон, попутно візьмемо Рим, Париж, Берлін. Плани маршем до Атлантики”. Тим часом вони спіткнулися, умовно, за Андріївку чи Семенівку. Друга армія світу раптом виявилася збіговиськом ґвалтівників, скотів у темно-зеленому пікселі.

Крім того, що вони виявилися не такими вже й класними воїнами, четвертий рік навіть близько не можуть підійти до того, щоб зламати 35-мільйонну націю. Хоча у них нібито величезний військовий потенціал ще з радянських часів. Тим часом Путін просто бігає по світу, крутиться на пупку перед правителем Північної Кореї, щоб той йому відсипав своїх ненавчених солдатів та ракет. 

На четвертому році війни головне досягнення російської армії в тому, що вони звільнили шматок Курської області. Вони зараз носяться з трубою, через яку вийшли в Суджі. Вони 7 місяців не могли вибити Збройні Сили України зі своєї території. 

Це точно перемога РФ, чи це все-таки поразка, яку потрібно терміново викрутити як перемогу? Країна під санкціями, європейський ринок закрито, півсвіту вас ненавидить, клин між Росією та Україною вбили на цілі покоління. І це все заради того, щоб відвоювати кілька сотень квадратних кілометрів. Це не можна подати як перемогу, тому цей результат Росію не влаштує. Їм потрібно терміново щось зробити, якось це все викрутити. Тому “перемир’я” буде крихким та недовговічним. 

А для професійного військового підрозділу під назвою Російський добровольчий корпус, завжди знайдеться робота.  Наше завдання — зростати та наближати політичну, економічну та соціальну кризу в Росії. Ми маємо бути готовими до того, що коли почнеться епоха політичного хаосу, треба заходити в Москву вже нашими броньованими колонами, проводити власну спеціальну військову операцію та відновлювати справедливість.

— Денисе, дякую вам за розмову. Дякую за організацію РДК. 

  • Віктор «Кузнець»: Ти пішов на війну, ти мав знати ціну. Ціна цьому життя, ціна цьому свобода. Інтерв’ю з військовим
  • Посилення кримінальної відповідальності за незаконні дії ТЦК та ВЛК — новий законопроєкт
  • «Кур’єр доставки їжі, що втратив ноги»: історія Василя Лямзіна