Вимкнення індексації пошуку матеріалів “Межі” від сервісу Google продовжується

У матеріалі йшлося про документи зі зламаної бази російської ЛДПР 2014 року, які окреслювали план, який дуже нагадував собою кампанію Зеленського.

Про це повідомляло інформагентство “Укрінформ”.

Володимир Жириновський, тодішній лідер російської партії ЛДПР, заявляв, що ЛДПР визнає українські вибори, якщо переможе Володимир Зеленський. Після чого Дмитро Золотухін, який на той час займав пост заступника міністра інформаційної політики України, написав на своїй сторінці у Facebook, що ще у вересні 2014 року, коли він “працював-волонтерив в Інформаційно-аналітичному центрі РНБО”, відпрацьовував матеріали запланованою, але не реалізованою (на той час) інформаційної спецоперації.

“Днями, в контексті поточних подій, про неї згадав великий друг України та неабиякий глибокий аналітик російської агресії Christo Grozev. Але найголовніше — почитайте те, що на скріншотах”, — розповів тоді Золотухін та навів низку документів.

Документи представлені Дмитром Золотухіним

“Euromaidan Press” вивчив ці документи та опублікував великий матеріал під назвою “Документи зі зламаної бази російської партії ЛДПР 2014 року окреслювали план, який дуже нагадує кампанію Зеленського”.

Повторно подаємо цей матеріал повністю.

Володимир Жириновський, на той час лідер Ліберально-демократичної партії Росії (ЛДПР), 3 квітня 2019 року заявив, що його партія визнає українські вибори лише за умови, якщо їх переможцем стане Володимир Зеленський. Зламані документи його партії у 2014 році вказують на план, напрочуд схожий на той, який, власне, використовувався у кампанії Зеленського.

Крім того, під час проведення виборчої кампанії російські ЗМІ акцентували увагу на висміюванні на той час чинного президента Порошенка, що змусило багатьох аналітиків припустити, що РФ не хоче його перемоги у виборчій гонці.

Разом із невиразними заявами Зеленського про Росію та недосвідченістю у політиці, вони припускали, що Зеленський — найкращий кандидат для великого та агресивного сусіда України.

Однак, що має місце бути, принаймні як явний збіг обставин, то це план вибору когось на кшталт Зеленського, який нібито був отриманий з серверів ЛДПР у вересні 2014 року.

Цей план, отриманий групою анонімних хакерів із серверів ЛДПР у транші 3 ГБ документів, розкривав російський політичний технологічний план, щоб провести в український парламент партію на чолі з коміком. Що було поширене знову після першого туру президентських виборів, який відбувся 31 березня 2019 року, журналістом Христо Грозєвим.

З моменту оприлюднення, у вересні 2014 року, ресурси, на яких розміщувався транш документів, було видалено (1,2,3). Однак окремі зображення все ще були там розміщені.

Чи автентичні витоки? У публікації від 2014 року Христо Грозєв привертає увагу до кількох критеріїв, які можна використати для відповіді на це запитання.

По-перше, величезний розмір траншу та послідовний опис документів дозволяють підозрювати, що треба було б надто багато зусиль, щоб підробити так багато файлів.

По-друге, наявність контенту, недоступного з інших джерел, таких як проєкт інтервʼю Жириновського з “Аргументи та Факти”, яке ніколи не виходило, та зміст, який не можна сфабрикувати, — наприклад, позов Жириновського до суду проти української держави, особисті рахунки та голосові записи — все це підтверджує, що документи ймовірно справжні. Також там містились листування з лідерами російських маріонеткових республік на сході України, Луганської та Донецької “народних республік”, їх паспортні дані, схема транспортування палива з Росії до “республік”, а також плани щодо створення там прес-центру.

Проте, найяскравішим документом в умовах, коли чинний президент отримав у першому турі менше 16 % голосів та зіткнувся з кандидатом без політичного досвіду, який здобув понад 30 %, — це план під кодовою назвою “Буратіно” — переклад російською мовою “Pinocchio”.

Політичний проєкт “Буратіно”.

Документ починався з викладу загальної політичної ситуації в Україні після Євромайдану та після президентських виборів у травні 2014 року, але до парламентських виборів у жовтні 2014 року:

“Протестовий електорат зростає по відношенню до попередньої влади [епохи Януковича], яку більшість вважає зрадниками. Однак, невдоволення зростає і новою владою “Майдану”, серед тих, хто нещодавно підтримував її. Насамперед серед незадоволених багато тих, хто сподівався побачити нові обличчя у владі, а олігархів — відстороненими від неї. У цій ситуації досить великий (близько 40% за попередніми соціологічними опитуваннями) протестний електорат готовий голосувати за тітку Фанні, аби не за існуючі відомі партії та таких самих політиків”.

А потім бум. Пам’ятаєте смішного кандидата Дарта Вейдера, який фігурував у заголовках під час президентських виборів в Україні 2014 року?

Виявляється, він був більше, ніж жартом. На президентських виборах 2014 року та виборах мерів Києва та Одеси кандидат Дарт Вейдер випробував виборчу технологію під назвою “Я втомився від усього цього, тому я голосуватиму за нього”.

У документі йдеться про те, що ефект перевершив усі очікування. Дарту заборонили брати участь у президентських виборах після повідомлень у ЗМІ, але його участь у виборах мера викликала активну відповідь від традиційно пасивних молодих виборців, яких інші сторони безрезультатно намагалися активізувати та підкупити. Дарт тоді навіть виграв вибори мера Одеси в одному з районів завдяки участі студентів.

Парламентська кампанія тільки розпочалась, документ став поширюватись, а електорат в Україні тоді можна розділити на чотири частини.
1. Прихильники жорсткого курсу чи активісти (за війну на Донбасі, за НАТО, проти Росії тощо);
2. Пацифісти (за мир та спокій — і не має значення, під якими прапорами);
3. Матеріалісти (ті, хто вважають вибори своїм особистим шансом заробити гроші та відвідати безкоштовний концерт);
4. Апатичний (проти всіх і на зло всім, бо дістали!)

“Четвертий сектор ще не залучений. Кількість людей, які не задоволені політиками як такими, значно зросла, оскільки саме політики довели країну до банкрутства та війни. Цей електорат ненавидить політиків і хоче будь-яким способом помститися їм. І одним із таких способів є розміщення символіки “Я не підтримую жодного кандидата” у бюлетені для голосування, хоча його і скасували. Саме тому є сенс висунути кандидата, який висміюватиме всіх політиків та кандидатів разом узятих”, — йшлося в документі.

Такий кандидат міг би бути казковим персонажем, таким як Буратіно, пояснюється у документі. Передвиборна кампанія може містити багато унікальних акцій, що привертають увагу, які активно висвітлюють у ЗМІ, і до яких приєднається молодь, яка бере участь у флешмобах та інших масових заходах.

“Дарт Вейдер на попередніх виборах позиціонував себе представником темної сторони. Буратіно займе світлу сторону. Таким чином, ці два персонажі зіштовхнуться у політичній боротьбі у своєму сегменті”, – продовжує документ.

Дарт і Буратіно мали відволікти увагу виборців і ЗМІ від тих нудних і старих політиків, та проведуть передвиборчу гонку з риторикою, яка перебуває на межі фолу, але торкається серйозних тем, хоч і в жартівливій манері.

“Та бути одним із простих людей, а не олігархів. Буратіно скаже гострі фрази (гасла та психологічні віруси), яких не міг би сказати звичайний кандидат. Він створить жарти та демотиватори, які почнуть жити власним життям серед людей, висміюватиме своїх опонентів, систему тощо. Через те, що він такий яскравий і нетривіальний кандидат, ЗМІ
полюватимуть на нього”.

Буратіно був російським планом парламентських виборів в Україні 2014 року, який ніколи не ожив (його вартість оцінювалася приблизно 440 000 доларів).

Доказів, що Зеленський — це перероджений Буратіно, або що за Зеленським стоїть Росія, отримано не було. Проте, відзначалося, що вони мають кілька спільних рис.

1. Зеленський справді зібрав протестні голоси та зумів мотивувати традиційно пасивну молодь йти на голосування. Вікові сектори, які зазвичай залишалися вдома під час виборів, вперше прийшли на виборчі дільниці, що ознаменувало зміну виборчих моделей України;

2. Зеленський став відомим серед населення завдяки своїй комічній грі в “95 Кварталі”, де практично все в Україні, від політиків і рас та до сексуальних меншин, було перетворено на жарт і висміювалось;

3. Його сценічний образ вчителя, який став президентом, Василя Голобородька, у серіалі “Слуга народу”, є одним із “лицарів світла”. Голобородько бореться з олігархами та очищає Україну;

4. Його кампанія після першого туру була сфокусована на висміюванні над своїм опонентом і перетворенні політичного дискурсу на жарт. ЗМІ змагались за першість у висвітленні кожного його слова.

Попередня версія цієї статті помилково заявила, що “Буратіно” є російським планом президентських виборів в Україні. Фактично — це був план лише для парламентських виборів.

• Центр протидії дезінформації видаляє пости про Тулсі Габбард після повідомлень про її ймовірне призначення на пост голови Національної розвідки США
• Брати Кацуби, які підозрюються у розкраданні 450 мільйонів гривень, видаляють згадки про себе з пошукового сервісу Google
• Зачистка ЗМІ: телеграм-канали масово видаляють пости у підтримку київського ДМСника Гузя