Про це повідомляє Bloomberg та The Guardian.

«Цього моменту люди чекали десятиліттями», — заявив Дональд Трамп під час візиту до Центру Кеннеді напередодні оприлюднення матеріалів. Він зазначив, що документи були зібрані спеціальною командою під керівництвом директора національної розвідки Тулсі Габбард.

Колишня директорка національної розвідки за адміністрації Трампа, Тулсі Габбард, поділилася посиланням на архівний ресурс NARA, де зібрані офіційні документи. Вона наголосила, що всі записи представлені в їхньому первісному вигляді, без будь-якого редагування.

За офіційною заявою її офісу, було оприлюднено приблизно 80 000 сторінок раніше засекречених матеріалів. Окрім того, розглядається можливість розсекречення додаткових документів, які нині залишаються під судовим обмеженням або підпадають під положення Податкового кодексу.

Архів уже налічує понад шість мільйонів сторінок, включно з фотографіями, аудіозаписами та іншими матеріалами, що стосуються розслідування вбивства Джона Ф. Кеннеді.

Серед розсекречених матеріалів є документи з грифом «секретно», зокрема стенограма допиту співробітника ЦРУ щодо розбіжностей у даних про шлюби між американськими громадянами та жінками з Радянського Союзу. Також містяться посилання на теорії змови, згідно з якими Лі Харві Освальд після повернення з СРСР міг діяти з наміром убити Джона Кеннеді.

Документи Міністерства оборони США за 1963 рік описують політичну ситуацію часів холодної війни та стратегію США щодо Латинської Америки. У матеріалах вказується, що Фідель Кастро, ймовірно, не прагнув прямого військового зіткнення зі США, проте міг активізувати підтримку комуністичних рухів у регіоні.

Рішення про розсекречення Трамп ухвалив ще в січні, після чого ФБР виявило тисячі нових документів, пов’язаних із вбивством Кеннеді. Тулсі Габбард назвала цей крок «початком ери максимальної прозорості».

Тоді ж онук 35-го президента США Джона Кеннеді висловив незгоду з рішенням Дональда Трампа щодо розсекречення тисяч документів, пов’язаних із вбивством його дідуся. Він різко розкритикував цей крок.

Джек Шлоссберг, онук Кеннеді, заявив, що указ Трампа «не має нічого героїчного» і поставив під сумнів його доцільність.

«Правда набагато сумніша, ніж міф — це трагедія, якої можна було уникнути. Це не частина якоїсь неминучої великої змови», — писав він у соцмережах.

Історія вбивства Кеннеді

Постріли по кортежу Джона Кеннеді пролунали в Далласі, адміністративному центрі штату Техас. Близько 150 тисяч людей стали очевидцями цієї трагедії.

Вони спостерігали, як президентський кабріолет, у якому разом із главою держави їхали його дружина Жаклін і губернатор штату, повільно рухався вулицями міста. Кеннеді усміхався, махав рукою присутнім. Раптом о 12:30 пролунав різкий звук, схожий на вибух. За десять секунд – ще один.

Ті, хто знаходився далі, бачили, як автомобіль несподівано набрав швидкість, а Жаклін Кеннеді раптово перелізла на задній капот Cadillac. Ближчі очевидці помітили її переляканий погляд і ніжно-рожевий костюм-букле, забруднений кров’ю.

Фотограф-аматор Абрахам Запрудер, уродженець Ковеля, зафіксував у своєму об’єктиві момент, коли президентова голова раптом «вибухнула» і заллялася червоним. Обличчя Кеннеді зблідло, він знесилено впав на сидіння, втративши свідомість.

«Вони вбили його! Вони вбили його!» — закричав Запрудер. «Вони збираються вбити нас усіх!» — вигукнув із президентського автомобіля губернатор. У натовпі спалахнула паніка, люди в жаху почали розбігатися.

З неймовірними зусиллями агент секретної служби Клінт Гілл зміг повернути Жаклін Кеннеді назад у кабріолет, а потім буквально зіштовхнув її, президента та губернатора на підлогу, накриваючи їх власним тілом.

Cadillac на шаленій швидкості мчав до найближчого шпиталю, долаючи відстань за лічені хвилини. У приймальному відділенні молодий черговий лікар негайно спробував реанімувати президента — йому здалося, що ще можна вловити слабкий пульс. Проте всі зусилля виявилися марними. Кеннеді помер, так і не отямившись.

Снайпер Лі Гарві Освальд не просто застрелив президента — він убив американську мрію. На чотири дні життя Америки завмерло. Менш ніж за годину після повідомлення про смерть президента зупинили роботу Нью-Йоркська та Американська фондові біржі, кінні перегони обірвалися прямо під час забігу, а Бродвей занурився в тишу – театри зачинили двері. Навіть Панамський канал тимчасово припинив роботу. У рідному штаті Кеннеді, Массачусетсі, більшість підприємств припинили діяльність, а по всій країні зачинилися банки, офіси великих корпорацій і малих компаній.

Щоб вшанувати пам’ять президента, у США на п’ять хвилин повністю призупинили телефонний і кабельний зв’язок із зовнішнім світом. Літаки не здіймалися в повітря, а потяги, що вже були в русі, зупинилися, ніби схилившись у скорботі.

У день похорону, 25 листопада, понад 200 тисяч людей прийшли попрощатися з 35-м президентом США. Траурну церемонію з кафедрального собору Святого апостола Матвія у Вашингтоні транслювали через супутник у 23 країнах світу. По всій Америці відбувалися поминальні богослужіння, а люди в містах і селах згуртувалися в спільній жалобі.

Популярність президента після смерті

Після смерті Джона Кеннеді його образ з’являвся в кіно, літературі, живописі та музиці понад тисячу разів, увічнюючи пам’ять про нього у світовій культурі.

Одним із найвідоміших мистецьких відгуків на трагедію стала легендарна пісня The Sound of Silence. Американський музикант Пол Саймон почав її створювати одразу після вбивства президента. Композиція й досі залишається культовою, хоча мало хто пам’ятає, що її натхненням стали події 22 листопада 1963 року.

Через три тижні після похорону журнал Life оприлюднив кадри з фільму очевидця Абрахама Запрудера. Один із них показував, як нога вмираючого президента безсило звисає за край дверцят кабріолета. Це зображення швидко розлетілося країною: його тиражували торговці й продавали як сувенір у маленьких крамницях.

Один із виробників одягу вирішив скористатися ажіотажем навколо трагедії та випустив лінійку футболок із зображенням Кеннеді та провокативним написом «Уряд бреше!». Ще більш цинічною була його маркетингова ідея: продавати ці футболки зі знижкою в комплекті з аналогічною серією, присвяченою Освальду, під гаслом «Довіряй уряду!».

Для справжніх поціновувачів мистецтва ця подія також залишила свій слід. Енді Воргол створив серію шовкографічних робіт Джекі та Спалах – 22 листопада 1963 року, де зафіксував емоції першої леді у трагічні моменти.

Пізніше художник Девід Лубін у своєму фільмі Застрелити Кеннеді зробив проникливе спостереження: коли перший шок і загальнонаціональна скорбота вщухли, американське суспільство поступово прийняло насильство як частину своєї повсякденності.

Майстер хорору Стівен Кінг увіковічнив трагедію у своєму романі 22/11/63, де головний герой — мандрівник у часі — намагається запобігти вбивству Джона Фіцджеральда Кеннеді. Книга не лише досліджує альтернативну історію, а й порушує питання долі, випадковості та незмінності подій.

Втім, Кеннеді був не першим американським президентом, що загинув від кулі вбивці. Така ж сумна доля спіткала Авраама Лінкольна, Джеймса Гарфілда та Вільяма Мак-Кінлі. Однак жодне з цих убивств не сколихнуло світ настільки, як трагедія 1963 року. У попередні епохи ще не існувало телебачення, яке б передало шок і скорботу в реальному часі, зробивши цю втрату миттєвою та особистою для мільйонів людей.

Читайте також інші наші матеріали: