Життя Агатангела Кримського

Батько Агатангела, Юхим Кримський, був видавцем і викладачем, автором підручників. Мати походила з польсько-литовського шляхетного роду.

Агатангел Кримський народився 15 січня 1871 року у Володимирі-Волинському. Незабаром його родина переїхала до Звенигородки на Черкащині. На місці їхнього колишнього дому зараз встановлена репліка, а в місцевому краєзнавчому музеї експонуються фотографії та особисті речі родини.

Агатангел був дуже обдарованим: у три роки вже вмів читати. Після навчання в різних навчальних закладах, він вступив до Колегії Павла Ґалаґана. Інтерес до глибини та краси української мови у Кримського сформувався під впливом Михайла Драгоманова та Павла Житецького.

Подальше навчання в Лазаревському інституті східних мов у Москві дозволило йому опанувати арабську мову. Завдяки стипендії, Кримський два роки прожив у Сирії та Лівані, вивчаючи арабську мову.

Після повернення до Москви він викладав і видав низку підручників. Після революції 1917 року Кримський повернувся в Україну і долучився до створення Української академії наук під керівництвом гетьмана Павла Скоропадського.

27 листопада 1918 року Агатангел Кримський був обраний вченим секретарем Української академії наук, а Володимир Вернадський – її президентом.

Кримський став засновником арабістики в Україні та Росії, здійснивши значні дослідження в галузі арабістики, іраністики, тюркології та славістики. Він написав понад 1000 наукових праць, багато з яких використовуються досі.

Однак у 1941 році його заарештували, звинувативши у тому, що він був “ідеологом українських націоналістів, який упродовж років очолював націоналістичне підпілля”. Кримський був етапований до Казахстану.

25 січня 1942 року Кримський помер у Кустанайській в’язниці, ймовірно, через тортури та виснаження.

Скільки мов знав Кримський 

Дослідники спадщини Агатангела Кримського називають різні цифри, коли йдеться про кількість мов, якими володів учений. Одні вказують на 56 мов, інші — на 60, а якщо врахувати діалекти та говірки, які Кримський також досліджував, то кількість мов, які він міг розуміти, читати й писати, наближається до сотні.

Українська позиція

Агатангел Кримський вважав, що в Україні обов’язково слід використовувати українську мову. Він свідомо обрав її для повсякденного спілкування, наукової діяльності та творчості.

“Я зрозумів, що мушу бути українофілом – це я зрозумів цілком свідомо. І от я жадібно ухопився за українство. Кожнісіньку вільну від “офіційних занять” часину я присвячував Україні. Перша ознака національності є мова – я й нею найперше заклопотався, пильно читав усякі книжки, особливу вагу звертав на етнографічні матеріали, перечитав усякі філологічні праці”, – писав Агатангел Кримський у своїй автобіографії.

Збірка поезій “Пальмове гілля. Екзотичні поезії” містить вірші Агатангела Кримського та його переклади арабських поезій українською мовою.

Цю збірку вважають важливою літературною пам’яткою. Іван Франко у 1910 році відзначив Агатангела Кримського як “високоталановитого поета” та “дуже оригінальним повістярем”.

Агатангел Кримський, як мовний дослідник, наполягав на тому, що українська мова вже в XI столітті була “чітко вираженою, визначеною та яскраво індивідуальною”.

Цю думку він обґрунтував завдяки унікальним дослідженням, викладеним, зокрема, в працях “Українська граматика” та “Нариси з історії української мови”.

Наукові висновки Кримського суперечили офіційно прийнятій в СРСР, а згодом і в сучасній Росії, концепції про “Київську Русь як колиску трьох братніх народів і трьох братніх мов: російської, української та білоруської”.