Не встигають вщухати корупційні скандали із закупівлями одягу та харчів для ЗСУ , коли з’являються нові, але вже з поставками боєприпасів. Яких, до речі, наші захисники так і не отримали. Розповім детально. На початку повномасштабної війни Міністерство оборони уклало договір з директором компанії “Львівський Арсенал” на суму майже 1,5 млрд гривень. За ці кошти вони повинні були закупити 100 тисяч мінометних мін для ЗСУ. Але, як вже зазначалося, ні грошей, ні мін – ми не побачили. 

Фігуранти «схеми»

У «схемі» фігурують Олек­сандр Лієв, який був керівником Департаменту військово-техніч­ної політики, розвитку озбро­єння та військової техніки Міноборони, нинішній керівник цього департаменту оборонного відомства Тоомас Накхур,а також очільник «Львівського арсена­лу» Юрій Збітнєв ( до речі, він екснардеп). 

А організатором всієї схеми, за словами прокурора, був представник наглядової ради словацької компанії Sevotech Олександр Хорошаєв. Обвинувачення вважає, що Хорошаєв та Лієв виконували ролі керівників  злочинної групи, давали вказівки щодо заволодіння коштами нашої держави та планували подальше розподілення цих грошей.

Офіційно відомо про Хорошаєва те, що до повномасштабної війни він працював заступником гендиректора компанії “Прогрес” — це державне підприємство-спецекспортер, яке торгує зброєю і входить до складу “Укроборонпрому”. Сам Олександр Хорошаєв, розповів журналістам Громадського, що він виїхав з України до Праги початку війни. А коли почалося вторгнення, він залишився в Чехії, щоб організовувати постачання зброї в Україну — нібито із дозволу представників української влади, чиї імена він відмовився назвати.

Як виглядала афера? 

Тож як виглядала афера? “Львівський арсенал” уклав з Міноборони контракт, за яким мав поставити мінометні постріли калібру 120 мм та 82 мм. Компанія отримала в листопаді 22-го року оплату від Міноборони наперед, у вигляді 97-ми відсотків від суми. Під зобов’язання, що через 2 місяці вони поставлять артилерійські міни в Україну. Кошти заплатили. Їх прогнали через кілька компаній – спочатку через словацьку компанію “Sevotech”, потім через хорватську WDG Promet, але зброю так і не поставили.

До речі, у Центрі Протидії Корупції заявили , що рішення про передплату підписував тодішній мінстр Міноборони Олексій Рєзніков. 

Йдемо далі. Міністерству ліцензію виробника не дали. По договору це була Хорватія. А надали ліцензію лише країни-транзитера, Словаччини. По-друге, міністерство погодилось купити 82-й калібр за ціною, яка суттєво перевищувала тодішні ціни.  Ціна 1 пострілу коштувала нам 10 тисяч 200 грн. Для порівняння, у червні 22-го, компанія “Українська бронетехніка” постачала такий калібр за 3 700 грн, а в серпні компанія  “Укрспецекспорт” за 6 100 грн. Ціна “Львівського арсеналу” не тільки вища за попередні ціни, але й на 2 100 грн дорожче, ніж ціни на аналогічну продукцію, яку запропонувала в грудні компанія “Прогрес”, про яку ми говорили раніше. Навіть через рік ціни на боєприпаси 82-го мінометного пострілу не коштували, як у скандальному договорі. Далі Олександр Хорошаєв у розмові з журналістами Громадського, заявляє що представники Міноборони хотіли отримати відкати з контракту з “Львівським арсеналом”.

“Телефонують мені з “Арсеналу”: Лієв хоче міни не за 240 євро, а за 330, а ті міни, які за 510, — теж за 630. Я йому пояснюю: я не буду ці відкати платити, це неможливо. Є Єврокомісія у Брюсселі щодо всіх грошей України, які сюди приходять. За кожні 20 тисяч євро будуть “драти”. Я кажу: можу лише 5-7 % дати”.

Проте Лієв, який підписав контракт з “Львівським Арсеналом” заперечує про будь-який контакт з Хорошаєвим. 

Про 4 мільйони євро в тіні

Журналісти Громадського оприлюднили квитанції, які свідчать про те, що компанія “Львівський Арсенал” заплатила першому посереднику Sevotech понад 12 млн євро, а Хорватській компанії пішло 8 млн.Тобто 4 мільйони євро, скоріше за все, осіли десь у руках невідомих компаній. А ті кошти що дійшли до хорватської компанії, так і не були витрачені на боєприпаси. Далі йде досить кумедний маневр від  хорватської компанії WDG Promet, що їх пограбував власний банківський оператор Каміль Бабух. А той у свій час,звинуватив “WDG Promet”, що вони за українські гроші купили завод .  Він стверджує, що власники компанії ще з 2021 шукали можливість купити завод з виробництва порохів “Вітезіт” у Боснії.  Я думаю сценаристи Нетфлікс по заздрили б серіалу з таким сюжетом. Але на жаль, це реальність в якій ми живемо і в якій через таких як Лієв, Хорошаєв та їх поплічників можемо програти війну. 

Хорошаєв партнер росіян? 

Журналісти дослідили бізнес-зв’язки Олександра Хорошаєва.  Хорошаєв  виявився власником ТОВ “Островок”. А ще одним його співвласником є громадянин росії Валерій Нілов. В Україні Нілов причетний до роботи російських фінансово-інвестиційних груп “Сократ” та “Альфа капітал”.

Хорошаєв разом з  Ніловим є співзасновниками ще одного підприємства – обслуговуючого кооператив “Береговий-1”. Він розташований у Козині, на вулиці Берегова. Крім двох вказаних осіб, серед власників також значиться Юрій Миколайович Косогов. Це – брат Андрія Косогова – члена Ради директорів, першого заступника Голови Правління Альфа-Банку. Ще одним засновником кооперативу є Георгій Бабич. Його “Нафтогазова компанія “Буковина” потрапила під санкції РНБО ще у 2021 році. Найцікавіший зв’язок Хорошаєва – це те, що він кілька місяців у 2009 році був директором “Ітера-Україна”. Ця компанія з 1996 по 2002 була ключовим постачальником російського газу в Україну.

У своєму інтерв’ю “Коментарям” Хорошаєв звинувачував журналістку Інну Попович з Hromadske, що та в пошуках сенсацій може нашкодити Україні та зіграти на руку Кремлю. Але усі все розуміють і питань щодо того чий агент сам Олександр Хорошаєв та його друзі не виникає. 

СБУ працює?

А тим часом, 27-го січня  СБУ оглосило підозру фігурантам усієї цієї схеми. Олександру Лієву , менеджерам компанії “Львівський арсенал” та представнику іноземної компанії оголосили про підозру у спробі 1,5 млрд гривень на закупівлі снарядів. Обшуки пройшли в нинішнього керівника Департаменту військово-технічної політики, Тоомаса Накхура і у керівника “Львівського арсеналу” Юрія Збітнєва. А самого Лієва затримали під час спроби перетнути кордон.  Однак суд відпустив Олександра Лієва з-під варти через порушення підслідності.