Про це “Суспільному” розповіла його дружина, Тетяна Кравець.

У перші дні повномасштабного вторгнення Тетяна разом з чоловіком переїхали із села Нова Романівка Звягельського району Житомирщини на Миколаївщину, аби бути разом з мамою Тетяни. Жінка каже, що всі добре розуміли, що в будь-який момент можуть потрапити під окупацію. Але поїхали, щоб бути разом. Коли Леонід Кравець сказав своїй дружині, що хоче захищати Україну, вона, зізнається, відмовляла його. Каже, боялася, бо не знала, чи він повернеться. Але відпустила, – розповіла Кравець.

Леонід, який мріяв бути десантником, 6 травня добровільно став до лав Збройних сил України у складі 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. Водночас Тетяна, на прохання Леоніда, виїхала за кордон: “Звичайно, ми не часто спілкувалися. І це було важко, тому що всі п’ять років, що я з чоловіком, ми постійно разом”, – додала Тетяна.

За словами жінки, останній дзвінок від Леоніда був 5 липня: “Це був телефонний дзвінок у дві секунди: “Все добре, не хвилюйся”. Ви знаєте, телефоном я почула такі звуки вибухів… Після цього зв’язок обірвався”, – сказала Тетяна.

Тетяна та Леонід Кравець / Фото “Суспільному” надала Тетяна Кравець

Відтоді телефон чоловіка був “поза зоною досяжності”. Леонід попереджав її: коли він довго не телефонуватиме, щоби вона не хвилювалася – він на завданні. Через п’ять днів Тетяна отримала СМС від побратима Леоніда: “Таню, вибач, але надійшла інформація, що Льоня загинув”.

Тетяна наголосила, що не повірила у загибель чоловіка. Вона повернулася з-за кордону в Миколаїв та почала моніторити відео не тільки українських каналів, а й російських. На одному з них побачила свого чоловіка. Він був у полоні.

“Це були сльози радості. Він живий. Судячи з фотографії, він стоїть на ногах. Ми не знаємо, в якому він стані, але він стоїть на ногах – це вже добре”, – зауважила дружина полоненого.

Після останнього обміну полоненими Тетяні зателефонувала мама одного з них і сказала, що її син знає Леоніда, і що той живий: “Вже шостий місяць минув – він мені постійно сниться. І кожного разу він кличе мене. Кличе на допомогу”.