Який твій позивний, чим займаєшся у Патронатній службі?

Мій позивний Одарка. Я медичний куратор бійців 3-ої ОШБр та «Азову». З першого дня поранення я на зв’язку з бійцями до моменту їхнього повернення у стрій. Основний напрямок роботи – покращення умов лікування бійців, закриття потреб першої необхідності. Якщо боєць тяжкий, то ще й комунікація із його сім’єю. Також виконую такі обов’язки: записи на обстеження, замовлення медикаментів, комунікація з лікарями трьох клінік, з якими ми співпрацюємо.
Як зазвичай проходить твій день?
День починається зі дзвінків бійців, далі – перевірка всіх робочих чатів та написання плану на день. Комунікація із бійцями впродовж дня (іноді й ночі). Кожного дня є термінові випадки – розв’язання цих питань має бути максимально оперативним. Також комунікую із командирами щодо їхніх тяжких чи нових бійців, заповнення звітності у вигляді таблиці. А за потреби – відвідую бійців в лікарнях.
Як, коли та чому долучилась до служби?
Офіційно долучилась до Патронатної служби на початку літа 2022 року. До цього допомагала мамі (Тетяна, та що мама Діда Шинобі), яка працює в службі з 2019 року.
Чим займалась у цивільному житті?
До війни працювала, жила звичайним життям. Крайнє місце роботи: допомога у створенні інтернет-магазинів для малого та середнього бізнесів на основі відомого в Україні маркетплейсу.
Що допомагає впоратись з втомою та складними емоціями після роботи?
Щодо складних емоцій – їх треба просто пережити й все. А ось із фізичною втомою все нормально, ресурсу вистачає. Кожен раз коли здається, що втомилась – відкривається нове дихання. Ще допомагають новини про позитивну динаміку тяжких бійців або коли поранений з ампутацією стає на протез і надсилає фото/відео.
Що плануєш робити після Перемоги?
Працювати, бо обсяги нашої роботи тільки збільшаться. Усіх бійців треба буде реабілітувати: фізично та, особливо, морально.