Про це йдеться в матеріалі The New York Post.

За словами аналітика Томаса Фрідмана, тепер Путін не може зазнати поразки у цій війні, як і зупинити її. При цьому його армія не має ресурсів для захоплення нових українських територій. У разі ж припинення главою Кремля бойових дій “увесь світ заговорить про його програш”.

Підтвердженням відсутності у Путіна “плану Б” стали хаотичні обстріли цивільної інфраструктури мирних українських міст, до яких вдалися російські армійці. Ймовірно, у Кремлі тепер розглядають варіант “ведення війни на виснаження”, яка, як очікується, зламає опір українців та послабить західну допомогу Україні від союзників.

Нинішній план “Б” диктатора полягає в тому, щоб замаскувати провал плану “А” про бліцкриг.

Як зазначає аналітик, Путін досі шукає виправдання невдачам, яких зазнала “друга армія світу” в Україні. До прикладу, під час параду 9 травня він апелював до наративів про те, що України не існує, а її території – це частина РФ. За версією очільника Кремля, “глобалісти та еліти Заходу – ось хто дійсно став провокатором війни”.

Фрідман переконаний, що тепер Путін з усіх сил намагається розробити план “Б”, але проблем у нього дуже багато. Тепер росіянам потрібно пояснити невдачі, численні втрати на полі бою та ізоляцію, в якій знаходиться Росія.

“Нереально проникнути в голову Путіна, щоб передбачити його наступний крок. Дії диктатора підтверджують його усвідомлення краху плану “А”. І тепер він здатен на все, щоб створити план “Б” і виправдати жахливі втрати на війні в Україні”, – пояснив аналітик.

Варто додати, що голова Військового комітету НАТО, британський адмірал Роб Бауер оцінив наступний етап російсько-української війни як “якість проти кількості”.

За його словами, українські військові зосереджуються на розгортанні сучасної зброї, отриманої від союзників, тоді як війська РФ зосереджені на поповненні кількості армійців, адже лише у битві за Бахмут окупанти втратили тисячі солдатів.

Бауер зазначив, що кожна війна врешті-решт стає питанням матеріально-технічного забезпечення. Воююча країна повинна мати можливість відновити усе втрачене на полі бою – від боєприпасів та техніки до кількості військ.

Для Росії це означає сподіватися на “більшу кількість мобілізованих, які не мають належної підготовки”, а також на старішу техніку, якої РФ має у великій кількості, однак вона не така точна, як нова.