Про це повідомляє видання “Локальна історія”. 

За словами етнолога та кандидата історичних наук Юрія Пуківського, головна подія Водохреща – це водосвяття на річці або озері. Зазначається, що напередодні свята на водоймах вирізали ополонку у формі хреста. Зокрема, на Закарпатті вірили, що такий проріз і навіть місце довкола нього “має чудодійну силу”.

Також, як зауважив етнолог, з льоду вирубували хрест, обливаючи його буряковим квасом, від чого він ставав яскраво-червоним, а іноді хрест обкладали ялинковими гілочками.

Йордан у містечку Печеніжин, Коломийського повіту. 1930-ті роки / Фото: архів “Локальної історії”

Водохреще на річці Стир, село Щуровичі, Радехівського повіту. 1930-ті роки / Фото: архів “Локальної історії”

Водосвяття у селі Улюч, Сяноцького повіту (нині територія Польщі). 1938 рік / Фото: архів “Локальна історія”

На свято біля водойми збиралася вся громада. До річки, озера або ставка йшли урочистою процесією. Біля берега чи ополонки відбувалася урочиста церемонія. Священник над плесом промовляв молитву, а відтак тричі занурював у воду срібного хреста. Після цього її вважали освяченою, пише “Локальна історія”.

Крім того, процес водосвяття іноді супроводжувався пострілами з рушниць та випусканням в небо голубів, які символізували появу Божого Духа.

Воду, яку набирали із посвяченої ополонки, вважали “цілющою”. Її зберігали впродовж року і вживали при різних потребах. Пили від зурочення, лихоманки, головного болю, змазували хворі місця, лікували дитячий переляк, окроплювали домівки, зрошували ниви під час посіву, – додає Пуківський.

Станом на сьогодні пірнання в ополонки називають неукраїнською традицією, мовляв, предки не влаштовували таких купань. 

Справді, купання у водоймах на Водохреще не було поширеним явищем на українських етнічних землях. Зрештою цей звичай і сьогодні не є масовим, – додав етнолог.

“І все ж, свідчення низки українських народознавців доводять, що традиція купань на Водохреще таки існувала. Занурення в йорданську ополонку були поширені в центральних та східних областях України. Зазвичай в освячену воду стрибали найсміливіші чоловіки й парубки”, – йдеться у матеріалі “Локальної історії”.

Зауважується, що купання в ополонці фіксували науковці в різних історико-етнографічних районах України: на Волині та Поділлі, Середньому Подніпров’ї, Закарпатті та Буковині. 

Раніше у Православній церкві України пояснювали, що купання на Водохреща не має нічого спільного з “очищенням від гріхів”, а також не пов’язане з українськими традиціями.

“Немає описів такого дійства ані у давніх джерелах, ані у дослідженнях про традиції козацької України, ані у спогадах людей старшого віку”, – пишуть в ПЦУ.