#Букви дізнавались у міністра енергетики та вугільної промисловості України Ігоря Насалика про ситуацію з антрацитом для українських ТЕС, про альтернативу антрациту, а також про те, чи діє все ж для українців “Роттердам+”.
З Ігорем Насаликом #Букви зустрілися в п’ятницю, 17 лютого.
Інтерв’ю призначили на 8:30. Незважаючи на ранній час, робочий день міністра вже у розпалі. Утім, це можна пояснити — з 25 січня люди, які називають себе ветеранами АТО, і кілька народних депутатів почали блокувати залізничне сполучення з неконтрольованою територією Донбасу. Пізніше блокада поширилась і на автошляхи. Мета, за словами учасників, — припинення торговельних зв’язків з окупованими територіями. І вже згодом блокада дала свої результати.
Річ у тім, що основний вантаж, який з початку блокади перестав надходити з неконтрольованого Донбасу в Україну — це вугілля антрацитової групи (антрацит). Важливість антрациту для України полягає в тому, що вугілля цієї марки споживають більшість теплових електростанцій та електроцентралей. Вони, в свою чергу, забезпечують країну електроенергією. Учасники блокади пропонують купувати антрацит за кордоном. Але імпортний антрацит обійдеться Україні значно дорожче, що, ясна річ, відобразиться і на тарифах. Таким чином, Україна справді залежить від поставок антрациту із неконтрольованих територій Донбасу.
Вже 15 лютого Кабінет Міністрів України запровадив надзвичайні заходи в енергетиці, а 16 лютого Рада національної безпеки і оборони України розглянула питання невідкладних заходів щодо нейтралізації загрози енергетичній безпеці країни. В той же день рішення РНБО “Про невідкладні заходи з нейтралізації загроз енергетичній безпеці України та посилення захисту критичної інфраструктури” ввів у дію Президент.
Про те, що насправді може стояти за блокадою в пік опалювального сезону, міністр Насалик говорить обережно, уникаючи гучних заяв. Проте під кінець інтерв’ю вирішив описати ситуацію з блокадою в алегоричній формі, розповівши казку про село Новоукраїнку, московських попів та бізнесменів з Києва.
– Надзвичайні заходи у сфері енергетики триватимуть до 17 березня, максимум — ще можуть бути продовжені на місяць. При цьому, за експертними оцінками, без перебоїв і відключень енергосистема зможе пропрацювати до 20 березня, правильно?
– Не хотілося б уточнювати дати, оскільки вони будуть залежати від дуже багатьох факторів. І сказати точно, на скільки нам вистачить ресурсів, не може ніхто в сьогоднішніх умовах.
Надзвичайні заходи здійснюються якраз для того, щоб мінімізувати споживання антрацитової групи вугілля і максимально завантажити газову групу при безперебійній роботі об’єднаної енергосистеми. Окрім цього, в рамках надзвичайних заходів також передбачено маневрування атомними блоками, що дасть можливість максимально задіяти атомну енергетику. Станом на сьогодні вона складає близько 60 % в загальному енергобалансі України.
Надзвичайні заходи базуються на тому, щоб забезпечити надійну роботу об’єднаної енергосистеми з мінімальним використанням антрацитової групи вугілля.
– Чи розглядається можливість запуску газо-мазутних блоків на теплових електростанціях (для чого потрібно буде збільшити використання газу)?
– Все залежить від того, як розвиватиметься ситуація. Для того, щоб утримувати систему, не виключена можливість запуску газо-мазутних блоків в тому числі. Тільки вартість такої електроенергії буде надзвичайно дорогою.
– Серед альтернатив ввезенню антрациту з Донбасу також називають диверсифікацію джерел поставок антрациту (тобто ввезення іпмортного антрациту). З яких країн?
– Річ у тому, що нам не весь антрацит підходить. Підходить лише той, де летючі гази складають не більше 16 %. А це може бути з Китаю, Австралії, Річардс-Бей (ПАР), Нової Зеландії. Це основна група потенційних постачальників. Але проблема також полягає в тому, що в результаті зупинки французьких атомних блоків і угорського атомного блоку в портах зафрахтовано вже дуже багато цього вугілля для Європи. Тому доведеться ще шукати ресурс.
Але всі повинні розуміти, що при такому заміщенні (антрациту з Донбасу на антрацит імпортний – прим.) ціна на електроенергію з тих станцій, які будуть використовувати це вугілля, зросте фактично вдвічі.
– Нещодавно Ви також повідомили, що ведуться перемовини щодо закупівлі близько 1 млн тонн вугілля антрацитової групи в США.
– Це пов’язано з тим, що наші порти не можуть прийняти до 500 тонн вугілля. Ми розглядаємо можливість поставок вугілля зі США, а точніше — американськими трейдерами (оскільки це ж не обов’язково американське вугілля, йдеться саме про американських трейдерів) в порти Гданська із подальшим перевезенням залізничним транспортом.
– Будуть залучені кредитні кошти на закупівлю імортного антрациту чи будуть виділені додаткові кошти з бюджету?
– Очевидно, що бюджет потрібно буде переглянути. І такий стратегічний запас вугілля, який необхідний державі, має бути передбачений в бюджеті.
Фото: The Gate Agency
– Учасники блокади в своїх діях — блокуванні торгівлі з неконтрольованими територіями — апелюють до таких нібито патріотичних гасел. Поширена думка, що мотиви такої блокади насправді зовсім інші. Якими можуть бути справжні мотиви?
– Можна говорити все що завгодно. Але я дивлюсь на результат. Результати блокади — це дестабілізація енергосистеми України і металургійного комплексу, який є головною експортною промисловістю нашої держави. Якщо абстрагуватися від лозунгів і дій, які ми спостерігаємо в інформаційному просторі, то це дія, яка, з одного боку, спрямована на підрив економіки як основи для фінансування армії і держави. З іншого боку, це стимулювання мобілізації людей на неконтрольованій території, тому що в результаті такої блокади може бути втрачено більше 300 тисяч робочих місць з обох сторін. Очевидно, що кожен вибере свій шлях.
– Чи допускаєте Ви, щось хтось може використовувати в своїх інтересах, підбурювати чи якось впливати на цих людей?
– Будь-які дії робляться свідомо чи несвідомо. Але зараз я говорю про наслідки цих дій, а не про джерело отакої позиції. Нехай з цим розбираються компетентні органи.
– Як вже зазначалось, зараз надзвичайні заходи запроваджені до 17 березня, можуть ще бути продовжені максимум на місяць. А що далі?
– Цього часу буде достатньо, щоб ми могли переглянути та прийняти ряд фінансових та технічних рішень, зокрема, щодо закупівлі антрациту за кордоном — щоб компенсувати вплив. Хоча я думаю, що в інтересах держави ця блокада має бути знята.
– Ви заявляли, що Україна може відмовитись від закупівлі вугілля антрацитової групи з неконтрольованих територій Донбасу. Але чи варто, на Вашу думку, взагалі це робити?
– Питання стоїть більш глибоко. Спочатку повинні сказати: територія Донбасу — це українська територія? Шахтарі там — це українці чи не українці? Більше того, хочу наголосити, що згідно з розпорядженням РНБО від 2014 року, ці шахти зареєстровані на території України, трудові книжки шахтарів – в Україні, паспорти українські. І ці шахтарі працюють на енергонезалежність нашої держави. Питання: який сенс зараз залишати їх без засобів до існування? Відповідь проста: мобілізувати цю групу людей до незаконних збройних формувань. Це моє бачення того, що відбувається. І, до речі, та інформація, яку ми зараз отримуємо з тієї сторони, повністю підтверджує мої слова.
– Частково заміною антрациту з Донбасу може бути вугілля газової групи (вугілля марки Г). Але для цього потрібна реконструкція блоків на ТЕС для їх переведення з антрацитових марок на вугілля газової групи. Відомо, що на Зміївській ТЕС вже відбувається переобладнання двох енергоблоків…
– Так, це 2-й і 5-й блок. Проект з реконструкції підготувало міністерство. Повірте, було непросто знайти кошти безпосередньо із ресурсів міністерства, станції — це 240 млн гривень. І в умовах, коли ще не говорили про повну блокаду, ми готували цей проект і запускаємо його. Запуск повинен відбутися в квітні. Переведення 2-го і 5-го блоку на вугілля газової групи дасть можливість зекономити десь до 1,3 млн тонн вугілля антрацитової групи.
Зараз часто доводиться чути: а наскільки міністерство було готове до осінньо-зимового періоду? Блокада на сьогодні (17 лютого — прим.) триває 22-й день. А в попередніх розрахунках прораховували 20–25 днів повної блокади і цю кількість запасів, яка є зараз. Тому, якби міністерство не підготувало енергосистему до осінньо-зимового періоду, то ми би вже сьогодні сиділи зі свічками і спостерігали віялові відключення. А натомість ми працюємо, і працюємо в штатному режимі.
ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ: Розенко считает блокаду Донбасса бессмысленной
Крім цього, нам і погода не дуже сприяла, бо в порівнянні з минулим роком десь на 10 % збільшилось споживання електроенергії у зв’язку з температурним режимом та ростом потреб промисловості, що, безумовно, є хорошим показником. Але це все стало додатковим тиском на енергетичну систему України.
– Виконувач обов’язків гендиректора “Центренерго” Олег Коземко називає пізніші терміни запуску переобладнаних блоків на Зміївській ТЕC: другий-третій квартал для 2-го блоку, і третій-четвертий — для 5-го.
– Це пов’язано з тим, що й наша бюрократична машина цей проект гальмувала. Архбудконтроль на місяць затримався рішенням щодо переобладнання блоків. На сьогоднішній день я розцінюю це як диверсію. Я особисто говорив з віце-прем’єр-міністром Геннадієм Зубком щодо урегулювання цієї ситуаці. І така наша внутрішня несинхронність може призвести до того, що, можливо, запуск справді буде перенесено на місяць-півтора.
– Які ще енергоблоки на українських ТЕС реально перевести з антрациту на вугілля марки Г (газової групи)?
– Не так просто перевести блоки з антрацитової на газову групу. Та й газової групи у нас не так вже й багато. Приміром, з 2014 по 2016 рр. виробництво вугілля газової групи на державних шахтах зменшилося фактично вдвічі. Починаючи з квітня минулого року, ми розробили програму розвитку вугільної промисловості і сподіваємся на зростання видобутку марки Г і Д практично на 40 %. Поки що за рахунок цього зростання ми можемо забезпечити якраз 2-й і 5-й блок, а також зростаючі потреби генерації.
Я сподіваюся, що Україна буде єдиною, і тоді нам знову потрібно буде переходити з газових блоків на антрацитові…
Ми обрали проект реконструкції на Зміївській ТЕС, оскільки він потребує відносно малих фінансових вливань. Оскільки там тільки паливна система змінюється. Також ми плануємо переведення (з антрациту – прим.) Трипільської ТЕС — це вже мільярди гривень.
– Звідки візьмете фінансування?
– Найцікавіше, що європейські структури такі проекти не фінансують — ні Європейський банк реконструкції і розвитку, ні Світовий банк, ні Європейський інвестиційний банк. Оскільки підписана Паризька угода, яка сама й знімає питання фінансування теплових генерацій. Очевидно, що це будуть комерційні кредити, які допоможуть із реконструкцією Трипільскої ТЕС. Разом з тим Президент розмовляв зі своїм польським колегою і керівництвом Китайської держави, які висловили готовність фінансувати такі проекти. Але непотрібно зациклюватись тільки на 2-му і 5-му блоках — це не вирішення проблеми. Це лише рішення в регулюванні потужності.
Ми здійснили вже два проекти, які суттєво знизили споживання антрацитової групи. Це проект, пов’язаний з лінією електропередачі “Рівненська АЕС – підстанція “Київська”, який дав можливість повного використання встановленої потужності Рівненської та Хмельницької АЕС й дозволив здійснювати транзит надлишкової потужності з Західного регіону до дефіцитного Центрального регіону. Це вже дало можливість знизити споживання Трипільською ТЕС антрацитової групи, річний об’єм споживання вугілля якої – більше 1 млн тонн.
ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ: Гройсман заявил о необходимости пересмотра программы развития атомной энергетики
В цьому році до вересня ми завершуємо проект “Запорізька АЕС – Каховська”, бо при всіх діючих блоках на Запорізькій АЕС ми не отримуємо приблизно 800 мегават потужності. Це технічне рішення, яке дає можливість у повній мірі використовувати потужності найбільшої атомної електростанції в Європі. І це також зменшить потребу теплової електростанції безпосередньо у базі.
Окрім цього, ми затвердили фінансовий план і активно фінансуємо ПАТ “Укргідроенерго”. З інтересом фінансують компанію і європейські структури. Ми вже ввели третю Дніпровську ГЕС, яка також заміщує близько 350-400 тисяч тонн вугілля. Цікаво, що станція працює в нічний час в насосному режимі, а в денний час вона бере участь в добовому регулюванні споживання електроенергії.
– Нещодавно ви зазначали, що так звана формула “Роттердам+” була створена як фікція. Поясніть, чому?
– Формула “Роттердам+” повинна була розв’язати основну задачу. Яку?
– Диверсифікацію поставок антрацитової групи вугілля.
– Вона вирішила цю задачу? Не вирішила. Якби вирішила, то у нас би сьогодні під час блокади не виникло питання поставок, і цінова політика цієї формули дала би можливість закуповувати в інших країнах. Більше того, якби фінансові умови були однакові між зоною АТО і, скажімо, європейськими біржами, то поставки ділилися б приблизно 50 на 50. Натомість маємо 0,5 % і 99,5 %.
– Тобто зараз 99,5 % антрациту — це все з зони АТО?
– Так. Близько 230-240 тисяч тонн антрациту в серпні при підготовці до осінньо-зимового періоду ми завезли. Причому завезли і “Центренерго”, і один човен собі завіз ДТЕК, ще один човен — “ТехНова”.
– Це звідки?
– З ПАР, Річардс-Бей.
Сьогодні внутрішня ціна на антрацит і ціна в портах (за кордоном — прим.) відрізняється фактично в 2 рази. Зрозуміло, що приватні підприємства не будуть закуповувати таке вугілля. Бо якщо вони будуть закуповувати за тими цінами, які визначені на біржах, то вони просто збанкрутують.
Міністерство, в свою чергу, пішло іншим шляхом і визначило ціну на вугілля не за формулою “Роттердам+”, як це зробила НКРЕКП. І ми мали на це право, оскільки ми формуємо позицію щодо ціни на вугілля, виробленого українськими шахтами. Ми також повинні мати індикатор ціни. Тому, розробляючи ціну на газову групу вугілля, яке виробляється українськими шахтами на території України, ми за основу взяли польську біржу. Якщо ви пам’ятаєте, в травні-червні у нас була дуже велика дискусія з цього приводу, але міністерство відстояло цю позицію і користувалось саме цим індексом. І дуже приємно, що вчора (16 лютого – прим.) НКРЕКП офіційно заявила, що формула “Роттердам+” не діє і що під час формування тарифів НКРЕКП використовує цінову політику міністерства — тобто індикатор за польською біржею.
Фото: The Gate Agency
– Як тоді розуміти слова голови НКРЕКП Дмитра Вовка, що постанова, якою передбачено індекс API2 (показник ціни в портах Роттердама, Амстердама, Антверпена; API2 плюс вартість доставки в України і є формулою “Роттердам+” — прим.), – це чинний документ, і його використовує комісія?
– Мабуть, вам варто запитати про це в нього.
– Як ви оцінюєте ініціативу НКРЕКП щодо введення ренти на вугільну продукцію?
– Негативно. І я вам поясню, чому. Зараз навіть за ціною на вугілля у 1730 грн в нас тільки 2 чи 3 шахти виходять на собівартість (1730 грн). У всіх інших — собівартість вища, ніж 1730 грн. Держава дотує цю різницю в межах 850 млн грн щороку. Якщо колись це було 2 млрд доларів, то тепер це десь 30 млн доларів. Тобто на дотовану продукцію ще вводити ренту? Це абсурд.
– Чи є в Україні достатньо газу, аби в перспективі повністю відмовитись від його імпорту?
– Хоча міністерство не відповідає за поставку газу, але воно формує політику. Тому ми чітко заявили ще в травні минулого року (і, до речі, коли я вперше сказав про це на “Енерговесні”, було дуже багато посмішок), що до 2020 р. Україна має бути імпортно незалежною від газу. Це означає, що, по-перше, ми повинні збільшити видобуток власного газу. По-друге, за рахунок енергоефективності і енергозбереження зменшити його споживання. Україна споживає близько 31 млрд куб. м газу в загальному балансі (загальне споживання країни — прим.). Спочатку посміялись над такою перспективою, а потім розглянули цей план на Раді реформ при Президентові України і погодили його. Згодом Кабінет Міністрів України прийняв концепцію розвитку видобувних галузей України, якою передбачено збільшення видобутку газу українськими підприємствами додатково ще на 6-8 млрд куб. м.
Чи є економічне підґрунтя, щоб збільшити видобування? В цьому контексті є непогане порівняння: Норвегія, яка забезпечує Європу газом, видобуває із захищених запасів близько 13-14 %. Україна із захищених запасів видобуває тільки 2 %. Тобто 12 % — це є ріст. Перш за все за рахунок технологій. І якщо Україна має 950 млрд куб. м захищених запасів, то навіть збільшення до 4 % дозволить забезпечити енергетичну незалежність нашої держави.
– Скільки газу видобувається зараз щорічно?
– Близько 19-20 млрд куб. м.
– Останнім часом компанія “Укргазвидобування” намагається розірвати всі договори про спільну діяльність, які були заключені з компанією. Як Ви вважаєте, чи раціональне таке рішення з боку УГВ?
– Їх потрібно розділити. Є спільні підприємства, які дійсно приходили, вкладали інвестиції, займались розробкою свердловин і видобуванням. А є спільні підприємства, які взяли високорентабельні свердловини і просто експлуатують українські надра. Розділивши ці дві позиції, можна робити якісь висновки щодо тих чи інших договорів.
Зараз, до речі, є цікавий механізм, аби залучити інвестора — це конверсія і перехід до використання закону “Про розподіл продукції”.
– Тобто розподіл продукції все ж більш вигідний, аніж спільна діяльність?
– Так, він зрозумілий і прибирає корупційну складову, яка не виключена при спільних підприємствах.
– Отже, панікувати щодо блокади не варто, і протягом 2 місяців все стабілізується?
– Дуже багато речей, які люди не розуміють, можна пояснити алегорією. Хочете, розповім вам казку?
– Так.
– Жило собі село Новоукраїнка в Київській області. Село не було багатим, але і не бідувало. Мали своє масло, ковбасу, капусту, буряк. Люди отримували пенсію. У селі всі жили у мирі, разом святкували весілля й інші свята, молились одному Богу. І тут одного разу прийшли російські попи і сказали: “Знаєте, ви не так молитесь і не тоді святкуєте”. Якби ж ці попи прийшли самі — то ще півбіди. А вони з собою стрільців привезли. Врешті-решт громада села розділилась, селяни почубились, і 10 % пішли до попівського приходу. Ті стали молитись одному, а ті — іншому.
Але ж дітей все одно треба годувати, тому і їжу потрібно шукати. А виявилось, вся капуста, що була засіяна, залишилась на землі тих 10 % селян, які відійшли до московських попів. Бо тільки вони сіяли капусту — це так звана антрацитова марка. Тому, хоч і почубились, та в одному селі живуть — нікуди дітись. А капуста для українця — то ж і борщ, і голубці, без капусти не приготуєш. Залишилось домовлятись (тоді якраз і було перше рішення РНБО — це вже серйозна річ) про те, що йде обмін товарів. Тобто одні віддадуть їм моркву і цибулю, а ті — капусту поставлятимуть. Чому зробили обміном, а не за гроші? Тільки тому, що попівському приходу вони носили гроші щоразу, як приходили молитись. І щоб попи не утримували тих стрільців, яких привели з собою в село.
Ось так і живуть вже 2 роки. Але постійно в громади виникають проблеми. То на тій стороні десь вип’є лишнього комірник і вчасно не дасть капусти. То стрільці перекриють обмін. Вже і серйозно задумались, як без отої капусти бути. І тут одного разу приїжджають бізнесмени з Києва (от вам якраз “Роттердам+”) і кажуть: “Що ото ви з ними торгуєте? Прийдіть до нас на Бесарабку і там купіть собі капусти. Але вам ще з Бесарабки треба привезти в своє село”. Ті посиділи, порахували, і виявилось, що та капуста на Бесарабці вийде в два рази дорожча, ніж вони могли взяти на своїй землі, в своєму селі. Час минав, а село як не купувало капусту на Бесарабці, так і не купує далі. А бізнесмени вже приготувались впихнути ту капусту селянам з Новоукраїнки, та все безрезультатно.
Тоді бізнесмени підходять до хлопців із села і кажуть: “Не беріть ту капусту, перекрийте комори, бо наша капуста вся згниє”.
Ось десь так приблизно виглядає наша блокада.
