Про це пише Директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик у Facebook. Далі — його пряма мова:
ЯК РЕАЛЬНО ЗНИЗИТИ ЦІНИ НА ЛІКИ?
Днями в МОЗі відбудеться нарада з питання регулювання торгівлі ліками. Туди кличуть представників профільного комітету Верховної Ради, Тимчасової слідчої комісії та фармспільноти. Кажуть, щоб спільно знайти компроміс. Думаю, читачі вже чули про внесений до парламенту законопроект та ініціативи Юлії Тимошенко щодо ціноутворення на ліки. Тому коли ми чуємо ініціативи депутатів, чи компроміси, чи навіть прізвище Тимошенко і слово регулювання – то це не може не викликати занепокоєння у притомної людини.
Завжди, коли відбуваються напівзакриті відомчі наради про компроміси, чомусь на виходи чергове зростання цін, тарифів чи нові податкові новації.
Але проблема високих цін на ліки реально існує. І добре, що рішенням її зайнявся Кабмін, бо це функція виконавчої влади. Проблема в тому – за рахунок чого має бути компроміс, щоб не спровокувати у фармгалузі хаос з тенденцією до колапсу? Де насправді ті невиправдані доходи, які критичним чином позначаються на роздрібній ціні на ліки?
За даними українського відділення «Proxima Research International» — лідера у дослідженні бізнесу — ціна на медикаменти має наступну структуру: роздрібні аптеки відповідають за 22,3 % вартості лікарського засобу, дистриб’ютори — за 5,9%, виробники — за 71,8%.
Навіть не економісту зрозуміло, що спроби зменшити ціни на ліки за рахунок дистриб’юторів безперспективні, бо їх частка надто мала. А пропозиції про примусове квотування дистриб’юторів, як лунають від ТСК — це взагалі не про зменшення ціни, а про адміністративний переділ ринку. І непотрібно робити круглі очі. Саме так, мова йде про переділ в ручному режимі. Чи не під майбутні очікувані вибори?
Ми ж розуміємо, що це гарантовано призведене до зростання цін? Бо якщо вдасться дивом уникнути організаційних збоїв, то новим учасникам ринку доведеться створювати/розширювати дороговартісну інфраструктуру — склади, транспорт, логістичні центри. І ці свої витрати вони неминуче закладуть у ціни.
Є ще одна серйозна загроза. Якщо буде прийнято рішення про адміністративне регулювання націнок на всі препарати, то це вдарить по представництвах іноземних виробників медпрепаратів, які здійснюють просування сучасних високоякісних ліків в Україні. Щороку вони платять понад 300 млн гр податків у наш бюджет. Боротьба за відкриття цих представництв в Україні тягнулася три роки. А зараз що, закривати? Нам ще конфлікту з іноземними партнерами на фармгрунті не вистачає…
Так само безперспективним виглядає і намір зменшити ціни на ліки за рахунок аптек. Під час війни витрати роздрібних аптек суттєво збільшилися — генератори, комуналка і т.д. Адміністративне зменшення доходів призведе до того, що аптеки підуть в мінус і почнуть закриватися. В першу чергу, у селах, малих містах і у прифронтових регіонах.
І логічним чином виявляється, що найбільш ефективним буде оптимізація доходів великих фармвиробників України. Тим більше, що, наприклад, фармгігант «Дарниця» за його звітами, які доступні в Інтернеті, кожен рік війни збільшує відпускні ціни на деяку свою продукцію мало не вдвічі.
Але депутатська ТСК, яка проголосила боротьбу з монополізмом, чомусь вперто не помічає фактичного монополізму виробників ліків. Як не хоче помічати того, що та ж «Дарниця» почала активно працювати з аптечними мережами, надає їм пільги у вигляді довгої відстрочок платежів й підминає під себе. Хіба – це не крок до монополізму?
А ще у фармспільноті подейкують, що саме наш лідер фармвиробництва і підтримує розхитування сталого фармацевтичному ринку, яке відбувається зараз. Але це, мабуть, тема окремого журналістського розслідування.
І є ще один — головний ресурс для зменшення ціни на ліки. Це — державна програма «Доступні ліки», яка тільки у цьому році почала працювати ефективно. Саме вона потребує термінового розширення, бо як раз за рахунок доплат від держави (реімбурсації) ціни на ліки у європейських країнах менші, ніж в Україні.
У будь-якому випадку, до проблеми забезпечення українців медикаментами Кабмін має підходити дуже зважено і з урахуванням думки фахівців. Бо якщо радикальні реформи у цій сфери призведуть до дефіциту ліків і збільшення ціни на них, то відповідати за це будуть не депутати. І навіть не міністри. А президент Зеленський. Бо він за все в цій системі координат відповідає. І це не про рейтинги…