Про це журналістка написала у Facebook.
Я довго спостерігала за цими дискусіями мовчки (не знаю чому), але все ж таки маю про це сказати.
Усі наші розмови довкола “бурятів” – дуже близькі до расизму.
Не того, який нам приписує роспропаганда, а справжнього расизму.
Я все чекаю на момент, коли ми почнемо обговорювати, чи є в бурятів зайва хромосома.
Уже фактично в медіа ми говоримо про те, що всі буряти — воєнні злочинці. При цьому, в категорію “буряти” потрапляють без розбору всі, хто має “азійську” зовнішність. Подібна історія була колись із “чеченцями”. Але ситуація була не настільки складною, війна була не настільки жорстокою, було не настільки багато жертв. Тепер їхнє місце посіли “буряти”, і на них ми виливаємо всю нашу злість за жорстоку агресивну війну, яку веде проти нас московія.
Зрозуміло, що таким чином ми намагаємося вимістити біль від війни хоч на комусь. Але це, м‘яко кажучи, хибний підхід.
Бо тоді давайте порахуємо, скільки українських прізвищ серед російських солдатів, скільки там -енко. Запевняю вас – немало. І що тепер? Оголосимо всіх українців воєнними злочинцями? Будемо допитувати одне одного щодо того, якою мірою українці повинні визнати свою провину за воєнні злочини, вчинені Росією?
Якщо представники бурятського народу визнають, що справді на території України воює багато вихідців із Бурятії.
Якщо вони розповідають про причину – чому так сталося, а вони переважно соціальні (плюс сам факт того, що Бурятія — колонізована Московією), і справа – зовсім не у зайвій хромосомі.
Якщо вони кажуть, що Бурятія в майбутнього готова затримати на своїй території воєнних злочинців з-поміж представників свого народу.
Якщо представниця народу розповідає в інтерв‘ю про організацію, яка об‘єднує представників корінних народів РФ, які претендують на справжню автономію і незалежність.
То чому, ну чому не говорити саме про це?
Про те, яким чином зруйнувати тюрму народів — аби більше жоден бурят, чеченець, калмик, білорус, українець не поїхав у складі імперського війська (як колись представники колонізованих народів під час Першої світової) воювати в Україну?
Це все ще й від того, що експертизи щодо Росії у нас в країні — рівно нуль. Бажання вивчати свого ворога — також нуль. І, що найдивніше, ми цим неймовірно пишаємося.
