«Транс*Марш» у Києві: Які проблеми виникли зі стандартною для цивілізованого світу подією і що не сподобалося «правим»

#Букви розповідають, що відбувалося, чому хтось був чимось невдоволений і до чого тут християнські цінності.

Що відбулося?

Два роки тому, 25 травня 2019-го, Всесвітня організація охорони здоров’я затвердила Міжнародну класифікацію хвороб 11 перегляду. Ця МКХ набуває чинності на світовому рівні з 2022 року.

Ця подія є знаменною для трансперсон, оскільки в новій класифікації пов’язані з трансгендерністю діагнози більше не належать до категорії психічних захворювань.

До другої річниці ухвалення МКХ 11 трансперсони вирішили вийти на марш та нагадати владі про своє існування. Учасники акції, який було кілька сотень, хотіли почути від Мінохорони здоров’я, які зміни та коли відомство планує впроваджувати відповідно до нової МКХ. Хотіли почути, зокрема, як оновлюватимуть клінічні та юридичні процедури визнання гендеру, як регулюватимуть можливість гендерного переходу тощо.

“Ми хочемо бачити гендерну ідентичність як захищену ознаку від дискримінації та від злочинів на ґрунті ненависті в українському законодавстві. Ми хочемо бачити заходи, що сприятимуть кращій обізнаності про трансгендерність та її прояви в українському суспільстві. Ми вимагаємо відповідей. Ми вимагаємо дій”, — писали організатори маршу в анонсі.

Учасники маршу вийшли з плакатами, в яких акцентували на тому, як непросто бути трансперсоною в Україні, на тому, що трансгендерні люди є, а їхня незвичність, пов’язана передусім відсутністю обізнаності у питанні серед українців, не робить їх поганими, неправильними, хворими тощо.

Подія, як здавалося б, була мирною, на меті мала розв’язання проблеми видимості трансперсон і захисту їхніх прав, але ті, хто хотів, знайшли чим обуритися.

З чим виникли  проблеми?

Одночасно з маршем відбувалася також контракція, учасниками якої стали представники організації “Традиція і порядок” (зауважимо, що ця ГО нерідко вчиняє провокації під час подій, пов’язаних з ЛГБТ-спільнотою), представники об’єднання “Християнський Фронт”. Також були особи, що у коментарях #Буквам зазначили, що участь брали не як представники згаданих організацій, але виступають на їхню підтримку, і священник, запрошений організаторами контракцій.

Контрпротестувальники вчиняли різноманітні провокаційні дії. Крім спроб прорватися через кордон поліціянтів, що забезпечували охорону правопорядку під час подій, це було демонстративне спалювання ЛГБТ-прапора та вигуки лозунгів штибу “ЛГБТ – це хвороба”.

Крім власне символіки організації контпротестувальники принесли плакати з зображенням трансформерів, банери з написами “Бог! Батьківщина! Патріархат!” та “Традиція! Сім’я! Порядок!”.

Про свою мету і позицію представники “ТіП” розповіли в соцмережах, анонсуючи свій захід. Вони переконували, що учасниками маршу буде “збіговисько фріків та столичних модників”, вони ж “жертви лівацької пропаганди”, сам факт існування яких загрожує “здоровим та красивим” людям.

“Якщо вас не вабить перспектива отримати диктатуру психічно хворих лівоекстремістів у найближчому майбутньому, то наберіться сміливості та прийдіть 22-го травня на Софійську площу, щоб захистити власне право жити у світі здорових та красивих людей, а не існувати в тоталітарному океані серед божевільного барвистого планктону”, — закликали в організації.

Примітно, що на лавах контрпротестувальників були й ті, чиї погляди, як видається, суперечать поглядам “ТіП”. Кореспондент #Букв запримітив серед контрпротестувальників особу у футболці із символікою гурту Burzum, засновник якого відомий серед іншого підпалами християнських церков.

За кілька годин після маршу ця особа звернулася до #Букв і повідомила, що членом “ТіП” чи “Християнського фронту” не є, натомість пояснень щодо згаданих вище нестикувань не надала.

Старожилам української політики не йметься

У цивілізованих країнах трансперсони не лише не дивують своєю появою в публічному місці, а й не обмежуються у своїх правах та свободах. Трансперсони є у великому спорті й на великих екранах. Залучені трансгендерні люди й до великої політики.

З реальністю, у якій не все чорне та біле, де існує гендерна варіативність, мириться вже навіть консервативна Республіканська партія США. Від політсили балотується на посаду губернатора Каліфорнії Кейтлін Дженер — батько селебрітіз Кендел та Кайлі Дженер.

Рівність прав залишається досяжною, але далекою метою ЛГБТ-спільноти в Україні. Нерівності на рівні законодавчому відчувається гостро. Це й обмеження права на всиновлення дітей негетеросексуальними парами, й неможливість оформлення шлюбу. Донедавна навіть існувала заборона бути донором крові для гомосексуальних осіб. Члени ЛГБТ-спільноти піддаються дискримінації та нападам.

Агресивну та неадекватну поведінку стосовно представників спільноти демонструють і українські політики. Обурення політичних старожилів викликають будь-які ініціативи та заходи, пов’язані з ЛГБТ. Деякі дозволяють собі розповсюджувати гомофобні, біфобні та трансфобні ідеї у публічному просторі.

Серед лютих  ЛГБТ-фобів можна згадати, до прикладу, майже кандидата наук, нардепа від “ОПЗЖ” Іллю Киву, який вважає доречним використовувати гомофобну лексику з метою дискредитації журналістів. Не так давно під час спілкування з журналісткою Bihus.Info назвав керівника проєкту Дениса Бігуса корупціонером і педерастом.

Ту саму лексику, коментуючи сьогоднішній “Транс*Марш”, використав “регіонал”, екснардеп, ексголова Харківської ОДА та кандидат у мери Харкова на виборах 2020 року Михайло Добкін.

“Найкраще в нашій країні правоохоронці захищають чиновників і педерастів. Нерідко ці категорії збігаються”, — написав Добкін, додавши відео з заходу.

Примітно, що коментар політика сповнений суперечностей. Добкін і сам був чиновником різного рангу і, відповідно, користувався згаданою ним же перевагою. До того ж Добкін, якого, м’яко кажучи, українським націоналістом не назвати, став на бік націоналістів та консерваторів з “Традиції й Порядку”, що вчиняють напади на членів ЛГБТ-спільноти. 

Гомофобів та трансфобів чимало і в президентській фракції “Слуги народу”. Торік депутати політсили хотіли законодавчо заборонити  “пропаганду гомосексуалізму і трансгендеризму”. Чи варто говорити, що лише  з формулювання цієї ініціативи випливає й те, що депутати вочевидь не обізнані в питанні та навіть не володіють термінологією з цієї теми? У лютому 2021 року ганебний законопроєкт зняли з розгляду.

І згаданими персонажами перелік трансфобів та гомофобів в українському політикумі не вичерпується.