Загиблого рік тому ідеолога «Азову» Миколу Кравченка з позивним «Крук» поховали сьогодні в Києві. Життєпис військового

Микола Кравченко (позивний “Крук”) – військовий, головний ідеолог руху “Азов”, один із засновників Харківської обласної громадської організації “Патріот України”, начальник штабу партизанського загону “Чорний Корпус”, учасник Революції Гідності, колишній очільник Харківської гілки “Правого Сектору”, ветеран полку “Азов”, заступник голови партії “Національний Корпус”, ветеран російсько-української війни, один з засновників Козацького Дому, співзасновник видавництва “Орієнтир”, активний учасник боїв за Київ у повномасштабній російсько-українській війні.

14 березня 2022 року в селі Горенка (Бучанський район, Київська область) загинув Микола Кравченко (позивний “Крук”). В ту ніч росіяни накрили вогнем з “града” авто, в якому він з побратимом супроводжували іноземних журналістів. У віці 38 років “Крук” загинув у бою. За два тижні до цього, теж у бою, загинув його батько – Сергій Кравченко.

Сьогодні, рік потому, в День добровольця, прах “Крука” провели в останню путь його побратими, посестри, близькі, родичі та друзі. 

#Букви були присутні на похованні праху героя.

Біографія Миколи Кравченка

Микола Кравченко (“Крук”) народився в місті Люботин Харківської області, і ще там почав свою активну націоналістичну діяльність. Має декілька вищих освіт (фінанси, правознавство), також у 2017 році здобув науковий ступінь з історичних наук, захистивши кандидатську дисертацію за темою “Діяльність українських націоналістичних політичних рухів кінця 1980-х — початку 2000-х рр. у мемуарних джерелах”. 

Активну громадянську позицію Микола Кравченко демонстрував ще в нульових. У середині 00-х він займався історичними реконструкціями, брав участь у різноманітних козацьких заходах. У 2005 році став членом заснованої у Харкові громадської організації “Патріот України”, числиться одним з її офіційних співзасновників.

Так згадує він діяльність в організації: 

“Найскладнішим, можливо, було невизнання, тому що зовнішнє оточення вважало нас якимись диваками – людьми, які без грошей готові були щось робити. І робити щось досить часто ризиковане. Колись за “Слава Україні” у Харкові я цілком міг наразитися на бійку”. Зокрема, під час маршу до Дня УПА у 2011 році на націоналістів напали, значну частину з них затримала тоді ще міліція. 

В часи проросійської диктатури Януковича Кравченко протягом двох років перебував у підпіллі через оголошення у всеукраїнський розшук. 

“Мене хотіли зробити політв’язнем”, – констатував він. “На кожного з нас було заведено цілу купу справ, усі вони були політично заангажовані. Згодом усі розсипалися після Революції Гідності. Це були суто політичні справи. Але за цими “чисто політичними справами” Андрій Білецький, Ігор Михайленко і ще багато хлопців відсиділи цілком реальні терміни – більше двох років”. 

Кравченку довелося не лише переховуватися від репресій режиму, а й ховати свою родину. Перша дитина “Крука” народилася тоді, коли він був у розшуку.

Родина Миколи Кравченка, джерело: Elle

Він згадував, що ті часи проросійської диктатури стали можливістю для кристалізації проукраїнських сил – “це спонукало нас тримати удар потужніше, міцніше триматися, сильніше відбиватися, і навіть наступати”.

У 13-14-х роках Микола Кравченко став активним учасником Революції Гідності у Києві. З лютого 14-го року він повернувся до Харкова для боротьби з проросійськими силами у місті: брав участь у штурмі клубу “Оплот”, що на той час був головним штабом проросійських сепаратистів у Харкові, брав участь у обороні Харківської облдержадміністрації, очолив у місті харківську гілку “Правого сектору”. У ніч з 14 на 15 березня 2014 року брав участь у бою на вулиці Римарській в Харкові, де проросійські сепаратисти вперше отримали втрати загиблими. 

Джерело: Орієнтир

Ще у підпіллі “Чорний Корпус” від інших патріотичних угруповань вирізняла організованість, віра та ритуали. Зокрема, саме “Крук” запровадив щоденне читання молитви Декалогу ОУН [Декалог ОУН — це 10 заповідей українського націоналіста. Автор Ленкавський Степан, укладено 1929 року – прим.ред.]

“Спершу ніхто не знав слів і я був чи не єдиною людиною, яка знала молитву українського націоналіста напам’ять”, – згадує він. Але з часом Декалог вивчили усі. “Я проговорюю – а весь стрій повторює. З цього з’явився наш “азовський” церемоніал”.

У той же період з легалізацією “Чорного Корпусу” і перетворенням його на добровольчий батальйон “Азов”, “Крук” став начальником кадрової служби батальйону. 

Брав участь у бойових діях на Сході України. В той час його позивний – ”Крук” – набув особливих сенсів, адже саме на Миколі лежала складна місія сповіщати родинам загиблих звістку про втрату.

У 2015 році ветерани батальйону “Азов” – Микола Кравченко та Марко Мельник – заснували видавництво “Орієнтир”, перше видавництво, створене учасниками російсько-української війни. 

Джерело: “Орієнтир”

У наступні роки діяльність була пов’язана з відстоюванням націоналістичної ідеології як помічника нардепа Андрія Білецького, а також із розширенням діяльності “Азову”. “Крук” став одним із засновників Цивільного корпусу “Азов”, у 2016—2018 роках був керівником однойменного Юнацького корпусу. Також він є співзасновником “Національного Корпусу” – політичної партії, заснованої на базі Цивільного Корпусу “Азов”, ставши заступником лідера НК Андрія Білецького. Наступні роки були бурхливими в громадсько-політичній діяльності, зокрема долучився до розробки законопроєкту “Про колабораціонізм”. 

“Колись, це років 15 тому, ми розуміли, що в Україні буде війна. З нас тоді посміювалися, вважали диваками, неадекватами, але ми починали творити свою маленьку армію, ми готували свій особовий склад до того, що колись доведеться воювати – і цей час прийшов, і ми були готові до нього набагато краще, ніж інші”. 

Загибель та прощання

З першого дня широкомасштабного російського вторгнення “Крук” займався організацією київської територіальної оборони, а також відповідав за будівництво західної лінії оборони Києва.

14 березня 2022 року в селі Горенка “Крук” загинув у бою. 

Військового кремували, проте через бойові дії в столиці прощання неможливо було організувати належним чином.

Рік потому, 14 березня, побратими, посестри, рідня, друзі та просто небайдужі патріоти попрощалися з Миколою Кравченком у Києві – місті, в якому він останніми роками жив і захищаючи яке загинув. 

Церемонія поховання праху “Крука” пройшла на Лук’янівському кладовищі. У зв’язку з тим, що повномасштабна війна триває, значна частина азовців перебуває в зоні бойових дій, тому не усі, хто хотів провести в останню путь прах головного ідеолога “Азову”, змогли це зробити. 

 “Рік тому, в День Добровольця, при обороні Києва загинула людина, яка стояла у витоків всього добровольчого руху — Микола Кравченко “Крук”. Сьогодні на Лук’янівському кладовищі захоронили його прах. Ідейний правий, який присвятив все своє життя Україні та націоналістичному руху.  Загибель Крука — це справді велика втрата і для Азовської родини і для країни в цілому”, – написав третій командир полку “Азов” Максим Жорін. 

“14 Березня 2022. Мій вчитель, ідейний побратим та великий друг пішов в інший світ. Коли на виїзді втратили з ним звʼязок, до останнього сподівався — обійдеться. Шукали… Марно. Тієї ночі Крук вже здобув вічне життя. Микола пішов занадто рано. Так багато повинен був зробити — для своєї сімʼї, для Nації, для Руху… Мені особисто — і багатьом сотням моїх знайомих — його дуже не вистачає. Важко висловити словами, наскільки”, – азовець Олексій Рейнс (“Консул”). 

“У День українського добровольця зміг потрапити на церемонію поховання праху ідеолога Азовського руху та мого близького друга Миколи Кравченка. 

Я знав Крука майже 20 років. Ми разом створювали Патріот України, він стояв у витоків Правого Сектору у Києві, Українських партизанів на Харківщині та батальйону “Азов”. Все його життя – це боротьба за Велику Україну. І загинув він у боях за Київщину. 

Важко повірити, що вже минув рік. Цей час пролетів швидко у боях, з перемогами та втратами. Я хочу, щоб всі ми не забували ціну нашого існування. Не забували тих, хто віддав життя, поклавши початок всьому потужному Азовському Руху. 

Ми маємо довести їхню справу життя до завершення. До перемоги та побудови Великої України, про яку мріяв мій друг і брат Микола Крук”, – перший командир полку “Азов” Андрій Білецький.