Золота доба поезії: як молоді американські митці трансформують жанр

Про це йдеться у матеріалі американського каналу CNN.

Ще зовсім недавно пересічна людина могла назвати лише одного чи двох відомих поетів. Часто це був хтось з класиків, наприклад Вільям Шекспір, Роберт Фрост чи Волт Вітмен.

Однак усе докорінно змінилося. Молода поетеса Аманда Горман, прочитавши вірш на інавгурації президента США Джо Байдена, уклала кілька угод та з’явилася на Met Gala. Поетеса Рупі Каур, поезія якої стала відомою через соцмережі, стала гостею провідних американських шоу та героїнею фільму на Amazon Prime. 

Вперше з 1998 року Фонд Макартура нагородив престижним грантом трьох поетів: Ханіфа Абдурракіба, Дону Мі Чой та Реджинальду Дуейн Беттс.

Центр Лінкольна, де розташовані престижні мистецькі установи, такі як Школа Джуліарда та Нью-Йоркська філармонія, назвав свого першого резидента цього року. Ним стала Махогані Л. Браун.

“Попри те, що поезія існувала завжди й переживала хвилі визнання, цей жанр знаходить нове значення у сучасній колективній уяві”, – пише CNN.

Темношкірі поети не знаходили підтримки

У минулому темношкірі поети у США не завжди знаходили підтримку й визнання. Така доля спіткала низку митців від Філліса Вітлі до Соні Санчес. 

Поет, лауреат Пулітцерівської премії Тіхімба Джесс згадує, що на початку 1990-х років навіть не мріяв про свої титули. Думка отримати їх була йому цілком не притаманною.

У 1997 році Джесс випадково потрапив до фонду Cave Canem, який підтримує темношкірих поетів у США. Фундація тоді лише зароджувалася. Членство в цій спільноті спонукало його професійно розвивати поезію.

“Те, що сталося за останні 25-30 років, – це те, що я називаю відродженням поезії темношкірих митців”, – сказав Джесс.

Тіхімба Джесс Фото: Getty Images

Він впевнений, що Cave Canem та подібні фундації, зокрема літературний журнал, присвячений доробку африканської діаспори, Obsidian та релігійний ретрит Watering Hole, давали поетам надію на те, що їхня творчість потрібна суспільству.

Підтримка спонукала темношкірих поетів розвиватися. Зараз вони стали професорами, викладачами та наставниками для колег.

Аудиторія розширюється

Поезія впродовж останніх кількох років знайшла чимало поціновувачів. Властива їй відмова від прямої відповіді створює простір для роздумів, вважає поетеса Ада Лімон. Цей простір й цінують читачі.

“Поезія – це місце, куди ви можете піти досліджувати себе, вона стає глибоким аналізом себе, як людини”, – зазначила Лімон.

Ада Лімон Фото: Getty Images

Поетеса додала, що її темношкірим колегам було набагато важче стати успішними. Раніше вони повинні були постійно чинити опір спрощенню їхньої ідентичності. Зараз ситуація поліпшилася.

За даними каналу, сьогодні більше людей читає вірші, ніж раніше. У США 28 мільйонів дорослих читали вірші у 2017 році. Це найбільший показник з 2002 року. Молодь у віці від 18 до 24 років – найактивніша.

Успіх 2017 року розділила й молода американська поетеса Рупі Каур, адже тоді була надрукована її друга поетична книга “Сонце та його квіти”. Кар’єра Рупі розпочалася на початку 2010-х років, коли її авторські короткі вірші та малюнки швидко розповсюджувалися на Tumblr та інших соціальних мережах. Тепер у Каур 4,4 мільйона підписників в Instagram. У її творчому доробку три збірки.

Рупі Каур Фото: Getty Images

Каур каже, що її творчість є дуже особистою, і, як наслідок, її аудиторія може знайти себе та свої історії в її словах.

“Я заглиблююся у своє власне життя. Я розповідаю про те, як втрати, горе та травми вплинули на мене. Я намагаюся змиритися з цим горем, пишучи вірші. Мої книги – просто побічний продукт цього особистого процесу”, – каже Каур.

Поезія як мейнстрим

Останніми роками поезія стала популярною серед широкої аудиторії, а не елітарних літературних кіл.

Цьому сприяв розвиток подкастів. Люди можуть слухати улюблену поезію у вільний час. У такий спосіб шалено зросла популярність молодих поетів, зокрема Оушена Вуонга та Моргана Паркера.

Оушен Вуонг Фото: Getty Images

Як зазначає канал, прогресу у світі поезії сприяли й соціальні мережі.

“Попри всі недоліки, соціальні мережі насправді зробили одну чудову справу для поезії – забезпечили доступ до неї”, – каже Лімон.

За словами поетеси, соцмережі змінили спосіб комунікації автора та читача. Лімон додала, що навіть мимоволі кожен користувач Instagram за філіжанкою кави може прочитати уривок вірша, що пробудить у ньому давно приспані почуття.

Поетеса згадала, як під час навчання в аспірантурі зрозуміла, що вірші необхідно писати для поетів, з метою поліпшити жанр – зробити його більш інтелектуальним та абстрактним. Однак, Лімон додає, що визнання аудиторії для поета дуже цінне.

“Існує певне визнання того, що поезія веде розмову з реальними, живими людьми, а не тільки з академічною спільнотою”, – сказала вона. 

Платформа Poets.org щодня публікує поему в межах серії “Поема на день”. Як зазначається, читацька аудиторія вебсайту щороку зростає.

“Американська поезія – завдяки ідеальному обміну в соціальних мережах, поетичним організаціям по всій країні, які пропонують безплатні публікації та події, – ніколи не була більш популярною. Особливо під час пандемії ми бачили, що багато тисяч читачів звертаються до поезії, щоб втішитися та допомогти собі осмислити цей момент”, – сказала Дженніфер Бенка, виконавча директорка Академії американських поетів, що випускає Poets.org та Poem-a-Day.

У 2021 році на Poets.org відбувся історичний стрибок трафіку – погад 1 мільйон переглядів сторінок. Збільшення відвідуваності вебсайту частково можна пояснити успіхом Аманди Горман на інавгурації президента.

Доступність і резонанс поезії працювали злагоджено. Це призвело до зростання продажів й інтересу.

Редактор незалежного видавництва Graywolf Press Чанц Еролін також назвав трансформацію поезії захопливою.

“Поетичний ландшафт величезний та різноманітний. Спостерігається не тільки збільшення продажів, але й зміцнення можливостей для спілкування з поетами та пресою”, – сказав він.

Поетеса Ада Лімон підсумувала, що сьогодні настала золота доба поезії.