Одним із відкриттів став український митець Назар Грищенко, який у свої 16 років – наполегливою працею, з любов’ю у серці та завдяки власному унікальному погляду – закарбовує нові сенси на аркуші. Історією хлопця у Фейсбук поділилась поетеса, волонтерка та радниця міністра в Міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів України – Лала Тарапакіна.
Джерело: Лала Тарапакіна
“Я ділюся історіями людей для підтримки, мотивації, надії та відчуття майбутнього”, – зазначила авторка.
Назар – мешканець села Чернігівської області, біля Городні, що межує з Білоруссю та на початку повномасштабного вторгнення понад місяць перебувало в окупації. У родині хлопця – семеро дітей, наймолодшій – 2 роки. Під час російсько-української війни Назар втратив вітчима, що загинув під Соледаром Донецької області. Також згорів будинок, в якому мешкала родина.
Станом на сьогодні, в “новому старому” помешканні вже облаштували усі необхідні умови для життя родини, зокрема місце для власного простору та творчості створив і Назар. Свій куток хлопець прикрасив гірляндами, які щоразу перемикає під колір свого настрою, малюнками на стіні, а також полицею з фарбами, олівцями та саморобними коробками для мистецтва.
Це стало не лише місцем натхнення та творчості, а й простором для справжньої праці. Так, реалізуючи себе у власній справі, хлопець також відповідально та зважено розподіляє власний прибуток – 50% коштів перераховує на потреби ЗСУ, інші 50 – на закупівлю полотен для майбутнього.
Найголовніша мрія Назара – вчитися, удосконалюючи свій дар. Як зазначає хлопець, жанр власної творчості він визначив як “психоделіка” (за призначенням: готові ілюстрації до книжок, постерів, вирізняються цікавістю, яскравістю та небанальністю подачі), хоча інколи на полотнах можна побачити й унікальні пейзажі.
Фото: особистий архів Назара
Фото: особистий архів Назара
Власне, картина, яку придбала авторка історії, містить особистий прихований сенс від митця: спогади про дитинство, що уособлює вічне – ліс та багаття, а також зоряне небо.
“Цю картину я придбала для майбутнього музею. Вона – моя. Я захотіла купити її не тому, що її створив художник з маленького прикордонного села, що пережило окупацію та втрати. А тому, що її створив художник. А разом з картиною створив свій сенс”, – ділиться авторка історії.
Фото: особистий архів Назара
Таким сенсом став пошук себе та свого. Впевнено працювати на майбутнє.
Також ще одну картину Назар подарував волонтерам. ЇЇ назва особливо влучно тлумачить сенс, який хлопець відстоює у власних роботах: “крізь розбите серце ти дивишся на картину, а вона дивиться на тебе”.
Фото: особистий архів Назара
Фото: особистий архів Назара
Сьогодні своєю головною місією Назар називає можливість бути художником та досягати всього самостійно. Натомість, як і кожен митець, хлопець впевнено відстоює власні межі, акцентуючи на цінності своєї творчості та заперечуючи будь-який інший бекґраунд щодо себе, який не стосується мистецтва.
Ексклюзивно в коментарі для #Букв митець детальніше поділився рушіями власної творчості, її головним меседжем та важливістю підтримки мистецтва громадськістю.
“Я не навчався в художній школі, малювати навчаюсь самостійно, на що мене надихнула моя подруга Ліза, яка дуже гарно малює. Вона і подарувала мені перші акрилові фарби. Спочатку малював в альбомі гуашшю, після пожежі ж, коли переїхали, малювати в мене було ще більше бажання. Малював аквареллю, потім вже в мене з’явився акрил. Після смерті вітчима, дуже хороша дівчина Алла Заровна збирала нам гроші на подарунки, для мене вона придбала полотна і фарби з пензлями. До речі, я колекціоную пензлі, в мене їх вже шістдесят. Потім малював на полотнах пейзажі, психоделіку.
Власну творчість бачу цікавою, тому що в моїх картинах є унікальний сенс, мої спогади, переживання та емоційний стан. Хочу донести до громадськості, що картини – це не тільки клякса фарби, в цих картинах є глибокий сенс, життя, емоції. Я не показую в своїх картинах насильство, вбивство й щось подібне.
Натхнення до мене приходить через сум. Коли в мене на душі тривожно, я починаю малювати, це допомагає заспокоїти себе всередині. Я дуже люблю чистоту, і для мене це – половина мого затишку, люблю естетику. Можу зробити собі чаю, сидіти та малювати. Перед тим можу сісти на своє затишне ліжко, прикрашене моїми малюнками та там можу думати, що мені малювати. І ще я дуже люблю малювати, коли йде дощ.
Фото: особистий архів Назара
Фото: особистий архів Назара
Свої роботи частенько я публікую на своїй сторінці в Інстаграм. Купити можна теж, написавши мені в соцмережі. Проте, на цей час в мене недостатньо робіт на продаж, зважаючи, що це все-таки не швидка робота.
З приводу підтримки. Молодим митцям дуже потрібна підтримка. Достатньо буде просто сказати, що це гарно, і підліток вже вважатиме, що слід й далі займатися цією справою. Ніколи не пізно вчитися малювати й не обов’язково ходити до художніх шкіл. Навчитися можна й самому, тільки було б бажання і віра в себе”.
Придбати роботи Назара можна, написавши йому в Інстаграм:
