У чому саме прорахувався Путін, пише американський журналіст індійського походження, один з найбільш впливових і популярних американських політичних аналітиків, експерт в області міжнародних відносин Фарід Закарія в авторській колонці американського видання The Washington Post.

Адміністрація президента США Джо Байдена наразі реагує на військову ескалацію Путіна помірковано, з відповідним поєднанням стримування та дипломатії. Це згуртувало європейські країни, допомогло Україні отримати більше зброї та привело деякі війська у стан підвищеної готовності, щоб продемонструвати більшу рішучість. Україна наразі втягнута у відразу декілька видів гібридної війни, і останні події (російські військові на кордоні та низка кібератак) змусили світову спільноту нагадати Путіну про санкції, з якими зіткнеться Росія, якщо вона продовжить вторгнення.

Але Вашингтон також запропонував дипломатію, окресливши шляхи, за допомогою яких Сполучені Штати та Росія можуть розробити кращі заходи зміцнення довіри до домовленостей щодо безпеки у Східній Європі.

Американський журналіст, історик і письменник Оуен Метьюз написав у своєму есе такі слова: “Коли Путін захопив Крим у 2014 році, він втратив Україну”. І ці слова змушують задуматися.

Після проголошення незалежності у 1991 році Україна була розділена між відверто проросійською частиною населення та більш націоналістично-налаштованою.

Одначе, анексувавши Крим і зануривши схід України у відкритий конфлікт, на думку Метьюза, Путін посилив український націоналістичний спротив і підживив антиросійські настрої.

До того ж Путін вивів мільйони проросійських українців у Криму та Донбасу з політичного життя країни, адже жителі Донбасу не беруть участь у виборах через нестабільність регіону, а півострову – у зв’язку з анексією. Як наслідок, з більшості у Верховній Раді, підтримка проросійських партій знизилася до 15%.

Якби метою Путіна було зберегти Україну нестабільною та слабкою, і як результат – залежною від Росії, було б набагато доцільнішим залишити проросійські регіони у складі країни. Путін міг би підтримувати серед них проросійські сили та політиків різними способами, щоб вони могли діяти як п’ята частина колони всередині країни, постійно закликаючи Київ налагодити тісніші зв’язки з Москвою.

Натомість Україна наразі складається переважно із населення, яке гордо налаштоване на націоналізм і стало виражено антиросійським, у порівнянні з попередніми роками існування.