Про це йдеться у матеріалі Vogue.
Так, учасниці проєкту, українські школярки, писали есеї про українських науковиць. Абітурієнтка Ганна Бросаліна написала есей про зірку світової математики В’язовську, що мав романтичну назву: “Загадка двадцятичотиривимірного простору”.
Ганна зазначила, що Марина В’язовська полюбила математику за “точність”.
“Їй ще з дитинства подобалися своєю чіткістю алгебра й геометрія. У них, за словами Марини, можна все перевірити самостійно, чого не можна було зробити з багатьма іншими предметами. Далі азарт у вивченні точних наук тільки зростав, адже в них є стільки всього, що можна дослідити! Тож врешті-решт Марина першою в цілій династії хіміків обрала своєю професією математику… Марина В’язовська – неймовірно крута науковиця, вона не тільки розв’язала задачу, яку не могли розв’язати 405 років, а й зробила це, на думку своїх колег, “приголомшливо просто”. Марина є чудовим прикладом того, що наполеглива праця й жага досліджень завжди ведуть до перемоги“.
У виданні зауважили, що доля В’язовської насправді є прикладом того, що бажання здійснюються, у разі кропіткої праці над ними.
Майбутня зірка математики народилась у Києві, в родині інженерів і хіміків, її батько працював на заводі “Антонов”. Українську освіту, котру здобула на механіко-математичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Марина зміцніла європейською, діставши ступінь магістра математики в Німеччині.
З 2013 року розпочалася стрімка європейська кар’єра: спершу її публікації з’явилися у відомих математичних журналах, а у 2015 році Марина здобула ступінь доктора математичних наук в університеті Бонна. Так, наукова кар’єра українки почала розвиватись, як у кіно: вона працювала над дослідженнями в знаменитому Гумбольдтівському університеті в Берліні, а 2018 року стала професоркою у Федеральній політехнічній школі Лозанни, здобувши вчене звання у 33 роки.
Першу найпрестижнішу премію — премію Салема, В’язовська дістала у 2016 році. Премія дістається математикам, котрим вдається розв’язати задачі світового рівня, над якими роками й століттями б’ються вчені всього світу. Марина розв’язала задачу пакування куль у 8-вимірному та у 24-вимірному, рішення українки науковці назвали приголомшливим.
“Витратила на цю роботу два роки. Іноді здавалося, що це безрезультатно. Але мені важко зупинитися, коли входжу в азарт. Тут емоційна сфера залучена, де не все можна раціонально пояснити”, – так пояснила українка свій результат в інтерв’ю виданню The Ukrainians.
Тепер Марина В’язовська здобула премію Філдса – яку називають Нобелівською премією з математики. Це найпрестижніша нагорода у світі в галузі математики, яку дають раз на чотири роки. Нею відзначають видатні здобутки в галузі математики з 1936 року – за цей час її дістала тільки одна жінка (Мар’ям Мірзахані), а другою стала українка.
Так, як В’язовська непублічна особистість, відомо про неї мало. 37-річна українка заміжня й має двох дітей. ЇЇ чоловік Данило Євтушенський фізик і працює разом з нею в Лозанні.
Ганна Бросаліна назвала Марину В’язовську романтичною особистістю, яка просто залюблена у власну справу, та переконує, що математикиня ніколи не думала про практичне застосування своїх розв’язків та про те, що її робота стане такою відомою, просто любила математику й робила те, що їй до душі.
В інтерв’ю The Ukrainians В’язовська зазначила, що “математика — це мистецтво думати повільно”.
“Можливо, цим математики й відрізняються від інших людей. Грати в шахи, наприклад, я зовсім не можу. А от коли беру задачу, то можу над нею думати днями, місяцями, роками”, – пояснила вона.
- Нагадаємо, киянка Марина В’язовська отримала найпрестижнішу премію за доведення математичного способу. Українка стала другою жінкою, яку відзначили медаллю Філдса, що вважається еквівалентом Нобелівської премії у цій галузі.
- На тижні моди у Парижі прикрасою показу нової колекції Dior стали картини української мисткині Олесі Трофименко. Французький дім моди прагнув зауважити на “великому бажанні відродження” співпрацею з українкою в час повномасштабної війни. Роботи київської художниці стали центром оди Марії Грації К’юрі до дерева життя.