філолог, кандидат наук
В українській літературі, культурі, і ширше, в український націотворчій ідеї абревіатура ТГШ — слово-код. Ті, хто не замислюючись, його миттєво й правильно розшифровують, вважаються причетними до сонму посвячених. Або щонайменше знають, що хрущі гудуть саме над вишнями, кохатися можна, але не з москалями, а орел карає Прометея у горах, повитих хмарами, засіяніих горем і политих кров’ю.
Опубліковано в Думки
Що варто прочитати, щоб більше і краще пізнати Лесю Українку.
Опубліковано в Думки
2020 був непростим роком для українського книговидавництва, проте на світ з'явилося багато книг. На деякі з них чекали, але вони не виправдали сподівань. Про деякі багато говорили, але так і не читали. Деякі ще не отримали заслужену славу. А про деякі більше говорили за кордоном. Букви пропонують 10 кращих книг цього року
Опубліковано в Думки
9 листопада - День української писемності. Його встановили на честь пам'яті Нестора Літописця. Але сьогодні також варто згадати ще одну людину, завдяки витівці якої ми отримали сучасну українську мову, – Івана Котляревського. Без нього цього свята не було б.
Опубліковано в Думки
Узимку 1899 року Леся Українка, перебуваючи на лікуванні в Берліні, писала братові Михайлу, про "зайців", яких читає. "Зайцями" брат і сестра Косачі називали заборонені царською цензурою книжки. Обережно, наскільки про таке можна було писати в листах, Леся хвалилася братові, що в Берліні !зайців багато і на різних мовах"
Опубліковано в Думки
Це – великий текст про те, як намагалися знищити українську мову і чому заради її збереження не можна йти на поступки закону Бужанського, і чому неприємно було чути російськомовні пісні на День Незалежності. А також про те, чому так важко зараз боротися Білорусі. Зокрема, й через мову.
Опубліковано в Думки
У житті кожного письменника можна відшукати безліч історій, коли почуття брали гору над розумом, а тимчасові емоції над вічною мудрістю. Але саме тому, що письменники — звичайні люди, яким, так само, як і всім, потрібен відпочинок від роботи й рутини, вони стають нам ближчими. Щонайменше, про це можна згадувати щоразу, вв'язуючись у ту чи іншу пригоду: вирушаючи у темний ліс самому, на кілька місяців на Капрі чи на кілька років на хутір.
Опубліковано в Думки
“Найдовшу ніч, о 6.55 ранку “Стугна” вже бачила. Зате о 16.30 вечора я вже не бачила контакти, навпомацки міняла на ній батареї”, — Тетяна Чорновол про перехід на зимовий час