Одночасно з цим Тоня стала першою жінкою в історії українського альпінізму, хто тричі піднявся на Еверест. За кожен рік війни – підіймати прапор України на найвищій точці планети.

Як їй це вдалось – читайте далі. 

“В мене був шалений страх, що я не витримаю через хворобу”

“Траверс” – саме так в альпінізмі називають проходження двох або більше вершин за одну експедицію. Що є надзвичайно складним завданням через екстремальні умови, шалену висоту та технічні труднощі. Антоніна розпочала свою експедицію 17 квітня аби зробити “траверс”  Еверест – Лхоцзе. Однак невдовзі альпіністка почала відчувати перші симптоми хвороби COVID і вимушена була повернутися на лікування в Катманду.   

“В мене був сильний страх, що після хвороби я фізично не зможу піднятися на два підряд восьмитисячника  і моя експедиція зірветься через стан здоров’я”, – розповідає українська альпіністка. 

21 травня о 4 годині ранку Антоніна Самойлова вийшла з третього табору аби здійснити історичне сходження. Тоня розповідає що сил її надавала підтримка близьких та друзів. Наприклад її підтримував непальський альпініст Камі Ріта, який також встановлював свій рекорд – 30 сходження на вершину світу. Альпіністи навіть розглядали можливість зійти на Еверест разом, але Тоня дісталась вершини на годину раніше Камі. 

 Подумала про себе “буде смерть сьогодні” 

22 травня Тоня підняла український прапор на вершину світу, де було написано: «Still fighting for freedom». Тим самим альпіністка нагадала світу, що українці все ще борються за свою свободу. 

“Пам’ятаю як я вже спускалася з вершини і на сходах Хіларі (це технічно складна ділянка Евересту прямо біля вершини) помітила альпініста з Кенії, який йшов без кисню на вершину. Він створив чергу, адже вже був без сил. Я подумала про себе “буде смерть сьогодні” і мені стало дуже моторошно”, – поділилася альпіністка. 

Наступного дня Тоня дізналась що він помер, навіть не дійшовши до вершини, альпіністка бачила його в останні хвилини його життя. 

Далі Тоня спустилася в четвертий табір, де почався шалений вітер, який рвав намети. Альпіністка не могла спати, бо це зона смерті (7900 м), тож просто чекала коли з’явиться можливість продовжити експедицію. В ніч на 23 травня Тоня почала збиратися на Лхоцзе і вже о шостій ранку була на вершині гори. Цього ж дня Тоня повернулась в базовий табір, всього без сну альпіністка була 65 годин.

Своє сходження Тоня присвятила загиблому воїну Гряник Олександру, який все життя мріяв зійти на Еверест.  Альпіністка підняла його фото на вершину світу і зробила світлину аби закарбувати цей момент назавжди.