Про це повідомляє пресслужба Держдепу США.

Інститут масової інформації (IMI) та редактори основних незалежних інформаційних видань відзначили переслідування журналістів в інтернеті з боку суспільних діячів. Ймовірно, це відображає зростальну нетерпимість громадськості до репортажів, які вважаються “недостатньо патріотичними”. Як зазначається, така тенденція має мовчазну підтримку з боку влади.

30 червня на сайті “Миротворець” назвали головну редакторку “Української правди” Севгіль Мусаєву джерелом інформації, яка призвела до звільнення колишньої омбудсменки Людмили Денісової через звинувачення у зловживанні службовим становищем.

Після того, як “Миротворець” оприлюднив цю інформацію, Мусаєва заявила, що вона та автор статті отримали гнівні коментарі у соцмережах та повідомлення з погрозами на електронній пошті та у Telegram. Користувачі соцмереж звинуватили Мусаєву в тому, що вона “використана Росією для публікації пропаганди”.

Неурядова організація Freedom House оцінила Українські ЗМІ як “частково вільні”. Незалежні ЗМІ та новинні сайти раніше були активними та висловлювали широкий спектр поглядів. Втім, уряд вжив певних заходів для обмеження свободи вираження поглядів для “протидії російській дезінформації та розв’язання інших проблем безпеки під час війни”.

Наприкінці лютого шість телеканалів: 1+1, Україна 24, Інтер, ICTV, Суспільний мовник Національна суспільна телерадіокомпанія (НСТУ) та державне видання “Рада” почали вести цілодобові трансляції українською мовою, аби донести громадськості єдине повідомлення часів війни.

У березні РНБО в умовах воєнного стану видала розпорядження про уніфікацію інформаційного потоку країни, зобов‘язавши всі національні телеканали видавати єдиний 24-годинний випуск програм.

Згодом спостерігачі за ситуацією висловили занепокоєння, що єдине телевізійне мовлення може зрештою полегшити державний контроль над мовленням. Канали, які вважаються афілійованими з опозиційними партіями, зокрема “5 канал”, “Прямий” та “Еспресо”, офіційно не були запрошені до участі в єдиному мовленні, хоча час від часу ці три канали добровільно транслювали 24-годинну програму інших каналів. 

Як пишуть у Держдепі, посадовці відмовили каналам у доступі до урядових процедур після того, як вони висвітлювали “делікатні питання”. 

Також Надходили повідомлення про продовження фінансового та політичного тиску на НСТУ з метою узгодження та підтримки урядової політики. Місцеві відділення “Суспільного” стверджували, що високопоставлені представники Офісу президента та інших державних органів лобіювали наглядову раду мовника, аби підтримати обраних кандидатів на ключові керівні посади. 

Крім того, були зафіксовані випадки, коли уряд застосовував цензуру, обмежував вміст, караючи окремих осіб та ЗМІ за нібито проросійські погляди та поширення дезінформації з Росії шляхом накладення фінансових санкцій, заборони вебсайтів та блокування телеканалів.

З початку повномасштабного вторгнення як незалежні, так і державні ЗМІ періодично вдавалися до самоцензури, коли висвітлювали історії, які могли бути визнані громадськістю “недостатньо патріотичними” або використані Росією в пропагандистських цілях.