Копії листа оприлюднила журналістка Лєна Чиченіна у Facebook.
Наразі мовиться про два нежитлові будинки: площею у 3 137 кв. м та 5 927 кв.м відповідно. Водночас про основний корпус поки що не йдеться.
У цих двох корпусах — офіси, які центр здавав в оренду.
У 2020 році Національний центр Олександра Довженка повідомив про настання стану неплатоспроможності: кошти підприємства вичерпалися.
До початку 2020 року центр не отримав державного фінансування. Причиною називають саботаж з боку керівництва Державного агентства України з питань кіно, а також подачу Держагентством в Мінфін занижених показників фінансування Центру.
“Центр власним коштом здійснював сплату необхідних податків і зборів, оплату комунальних послуг і охорони, забезпечуючи збереження фільмофонду, архівного та музейного фондів. Однак через введення на території України карантину основний дохід Центру, який на 70% складається з доходу від оренди нерухомості і проведення заходів, в березні-квітні було повністю втрачено. Оборотні кошти підприємства вичерпані”, – заявляли тоді співробітники.
Центр заявив, що звернення до Міністерства культури і інформаційної політики та комітету Верховної Ради з питань культури та інформаційної політики з проханням відновити гарантоване законом бюджетне фінансування результатів не дало.
Тоді ж стало відомо, що співробітники Служби безпеки України та поліції прийшли з обшуками до приміщень Центру.
Вже у червні 2020 року Міністерство культури та інформаційної політики України погодило виділити Довженко-Центру 8,6 млн грн.
Проте, у серпні 2022 року державне агентство України з питань кіно видало наказ про реорганізацію “Довженко-Центру”. Це означає ліквідацію національного кіноархіву, який з 1994 року займається збереженням, дослідженням та популяризацією українського кіно.
Згідно з наказом, усі фільми з колекції та майно “Довженко-Центру” мали бути передані “Науковому центру кінематографії України”, основним видом діяльності якої є “вища освіта”. Зі структури Центру мають виокремити Державне підприємство “Українська анімаційна студія”, куди передадуть авторські права на українську анімацію.
Варто зауважити, що науковий центр кінематографії України з 2011 року не здійснював жодної діяльності, не має штату та відповідних компетенцій. У повідомленні йдеться, що ані в преамбулі наказу, ані в публічній комунікації Держкіно не обґрунтувало своє рішення.
Також у наказі не згадано кіноархівну та музейну колекції “Довженко-Центру”, які є частиною відповідно державного архівного та музейного фондів України та підпадають під дію окремого законодавства.
Звістка про це обурила українців, які почали вимагати скасування наказу, поширюючи заклики в ЗМІ та соціальних мережах. Того ж дня створили петицію, якою вимагали скасувати рішення влади.
Пізніше народні депутати з фракції “Європейська Солідарність” звернулися до прем’єр-міністра Дениса Шмигаля зі зверненням щодо так званої “реорганізації”. Спілкуючись з журналістами нардеп Микола Княжицький наголосив, що будь-які зміни щодо цієї інституції мають відбуватися у діалозі із суспільством.
“Вони ставляться до цього як до свого приватного магазину, а це державна інституція, яка дуже добре себе зарекомендувала. Саме тому громадськість обурила ініціатива Держкіно з приводу реорганізації Довженко-Центру”, – сказав Княжицький.
Він зауважив, що до такої ініціативи можна ставитись по-різному, однак робити реорганізацію Довженко-Центру без наради з суспільством – нерозумно і непотрібно.
“Навіщо уряд це робить – незрозуміло. Саме це і турбує громадськість”, – додав він.
Княжицький нагадав, що у Довженко-Центру є авторські права на велику кількість української культурної спадщини. А тому є побоювання, що метою реорганізації може бути намагання приватизувати ці авторські права. У такому випадку кошти від продажу українських фільмів, зокрема й анімаційних, будуть йти не на розвиток українського кіно, чим займається Довженко-Центр, а у чиїсь кишені.
Депутати зауважили, що досвід сумнівної реорганізації ДП “Одеська кіностудія художніх фільмів”, в результаті якої держава втратила майнові права на тисячі художніх фільмів, свідчить, що без повноцінного суспільного контролю та прозорої звітності держави перед суспільством реорганізація Довженко-Центру може призвести до втрати численної української кінематографічної спадщини.
У своєму зверненні нардепи вимагали надати ґрунтовні відповіді на низку запитань, зокрема:
- Чи є у підприємств, на чию користь здійснюється реорганізація, належні умови для зберігання колекцій фільмофонду?
- Чи є в достатній кількості кваліфікований персонал з досвідом роботи з кіноархівами?
- Які додаткові витрати Державного бюджету будуть здійснені для фінансування розподілу функцій, що їх зараз виконує Довженко-Центр, між фактично трьома юридичними особами, одна з яких навіть ще не створена?
- Які функції залишатимуться за Довженко-Центром внаслідок його реорганізації?
- Як планується доля трудового колективу, який десятиліттями працював з кіноархівами, після проведення реорганізації?
Щобільше, президент Польської кіноакадемії Даріуш Яблонський у своєму листі до президента України Володимира Зеленського закликав скасувати рішення про реорганізацію “Довженко-Центру” та не допустити розпорошення повної колекції фільмів.
Яблонський зазначив, що коли ця ситуація почала загрожувати кіноспадщині, яка є надбанням світової культури, і якою є український кіноархів Національного центру “Довженко-Центр”, стало відомо про спробу його ліквідації та про передачу ресурсів невідомій установі, яка ніколи не займалася такою діяльністю на такому рівні, саме тому представники Польської кіноакадемії не можуть мовчати.
“Рішення про ліквідацію поважного українського кіноархіву безумовно викликає велике занепокоєння серед найбільших прихильників України у сфері культури. Адже українська кіноспадщина є частиною європейської та світової культури. Це універсальна культурна спадщина, яка належить усім нам”, – наголосив Даріуш Яблонський.
Також він зауважив на тому, що найкращим прикладом спільної турботи про українську кіноспадщину є те, що в березні, коли російські війська оточили Київ, Даріуш Яблонський від імені європейської кіноспільноти запропонував керівнику Офісу президента України Андрію Єрмаку й міністру культури та інформаційної політики Олександру Ткаченку надати всі види підтримки для тимчасової евакуації українських кіноархівів до установ-партнерів у всій Європі.
“Ми заявили про надання транспорту і професійного конвою, а кіностудія Cinecitta була першою, яка виявила бажання надати свої приміщення для зберігання фільмів. А також найкращих професіоналів зі збереження та реставрації української кіноспадщини”, – розповів Яблонський.
За його словами, думку про те, що оригінальні фільми Олександра Довженка, Сергія Параджанова, Кіри Муратової та багатьох інших важливих та добре відомих всім нам режисерів перебувають під загрозою знищення вдруге за останні пів року – не можна залишати без відповіді.
Та попри численні звернення та відчутний резонанс у суспільстві, Кабмін, після розгляду петиції, котра набрала необхідних 25 тисяч голосів, оприлюднив офіційну відповідь на петицію про скасування реорганізації.
Там заявили, що “Довженко-Центр” – неприбуткове підприємство, яке має “покривати всі видатки, пов’язані з основною статутною діяльністю за кошт доходу, отриманого від своєї господарської діяльності”.
Натомість Центр працює коштом державної дотації й доходу від оренди приміщень. Уряд вважає, що адміністративні й інші витрати перевищують обсяги бюджетного фінансування. Також Кабмін не може визнати Центр архівною установою й фільмофондом, а лише зберігачем фільмофонду.
Тому в уряді запропонували зробити правонаступником майнових і немайнових прав й обов’язків “Довженко-Центру” “Українську кіностудію анімаційних фільмів”.
У Центрі прокоментували відповідь та зауважили, що Держкіно і Кабмін хочуть передати усі повноваження щодо архівування української кінематографічної спадщини сплячій установі без штату, практичного досвіду і зрозумілої діяльності, яка, на “експертну” думку Голови Держкіно, не працювала 10 років, а зараз візьме і “запрацює”.
“Ми наголошували десятки разів і повторюємо ще раз: це знищення Довженко-Центру, це загроза національній культурній спадщині. Тепер ми можемо додати, що кричуща некомпетентність Держкіно межує зі зрадою національних інтересів під час російської агресії. Небажання йти на діалог з професійною спільнотою, закриття коментарів у своїх соціальних мережах не зможе приховати цю некомпетентність, а лише її підкреслює”, – йдеться у заяві.
- 8 квітня 1930 року на екрани радянських кінотеатрів вийшов фільм Олександра Довженка “Земля”, який через 9 днів опинився під забороною.
- “Земля” увійшла в ТОП-5 фільмів світового кінематографа за версією ЮНЕСКО.
- Народна депутатка з фракції “Європейська Солідарність” Софія Федина заявила, що Комітет гуманітарної та інформаційної політики Верховної Ради України рекомендує невідкладно скасувати наказ про реорганізацію “Довженко-Центру”.
