Про це йдеться у заяві, опублікованій 18 травня правозахисної організацією Human Rights Watch.

У квітні співробітники Human Rights Watch відвідали 17 населених пунктів у Київській та Чернігівській областях та задокументували 22 позасудові страти, 9 випадків незаконного позбавлення життя, 6 потенційних випадків насильницького зникнення та 7 випадків тортур. Крім того, співробітники записали 21 свідчення цивільних жителів про те, як їх незаконно утримували під вартою у нелюдських, принизливих умовах.

“Російські війська, які окупували на початку війни окремі райони на північному сході України, вчинили безліч жорстоких, мерзенних, звірячих злочинів. Ці незаконні дії щодо цивільних мають очевидні ознаки воєнних злочинів. З усіх цих випадків необхідно оперативно провести об’єктивне розслідування та притягнути винних до відповідальності”, – заявив заступник керівника департаменту Європи та Центральної Азії в Human Rights Watch Георгій Гогіа .

У період з 10 квітня до 10 травня співробітники організації опитали 65 осіб. Серед них були жертви незаконних затримань і катувань, родичі вбитих та інші свідки подій, що відбулися. Крім того, в деяких випадках співробітники виїжджали на місце події, оглядали речові докази, а також аналізували надані постраждалими та свідками фото- та відеоматеріали.

Раніше Human Rights Watch вже публікувала матеріали про 10 позасудових страт, скоєних російськими військовими у Бучі та деяких інших населених пунктах на північному сході України у березні, в період окупації.

Тепер співробітники задокументували ще 22 позасудові розправи. Співробітники Human Rights Watch задокументували сім випадків, коли російські військові катували затриманих людей, щоби отримати від них якісь відомості.

Усі опитані свідки сказали, що є цивільними особами та не брали жодної участі у бойових діях, крім двох жертв тортур, які зазначили, що були у Силах територіальної оборони.

В організації нагадали, що усі сторони, які беруть участь у збройному конфлікті на території України, зобов’язані дотримуватися міжнародного гуманітарного права, або законів війни, зокрема Женевських конвенцій від 1949 року та Додаткового протоколу I до Женевських конвенцій, а також звичайного міжнародного права. Війська зобов’язані дотримуватися на підконтрольних їм територіях міжнародних норм, шо регулюють режим окупації. Ці норми представлені в Гаазьких конвенціях від 1907 року та у Женевських конвенціях. Крім того, за жодних обставин не припиняє діяти міжнародне право в галузі прав людини – насамперед Міжнародний пакт про громадянські та політичні права та Європейська конвенція з прав людини.

Закони війни забороняють напади на цивільне населення, позасудові страти, тортури, насильницькі зникнення, незаконне позбавлення волі та нелюдське поводження з ув’язненими. Заборонено також грабіж та мародерство. Примусово селити цивільних осіб у певному місці або інтернувати їх дозволяється виключно “з міркувань безпеки”. Відповідальність за забезпечення населення продовольством, питною водою та медичною допомогою лежить, як правило, на стороні конфлікту, яка зараз контролює ту територію, на якій це населення проживає. В іншому випадку, ця сторона зобов’язана сприяти роботі гуманітарних організацій, котрі надають допомогу населенню.

Читайте також:

Не війна Путіна: Чому західним журналістам варто зрозуміти, що на Україну напала Росія, а не її президент

У заяві відзначили, що ті, хто зі злочинним наміром вчиняє серйозні порушення законів війни, або віддає відповідні накази, або виступає у ролі помічника в їх скоєнні, винні у воєнних злочинах. Якщо командир підрозділу знав (або повинен був знати) про скоєні його підлеглими злочини, але не вжив дій для того, щоб припинити їх та покарати винних, то згідно з принципом командної відповідальності такий командир несе кримінальну відповідальність за скоєні його підлеглими воєнні злочини.

Згідно з Женевськими конвенціями, РФ та Україна зобов’язані провести розслідування за всіма фактами ймовірних воєнних злочинів, скоєних їхніми військами або на їх території, та притягнути винних до відповідальності. В організації наголосили, що жертви злочинів чи їх сім’ї мають негайно отримати справедливу компенсацію.

“Українська влада повинна намагатись зберегти свідчення воєнних злочинів, які в майбутньому можуть бути використані як докази під час відповідних трибуналів”, – зазначили у заяві.