Про це повідомляє Vogue, посилаючись на рекомендації психологині, тренерки і трансформаційного коуча, експертки з теми емоційного інтелекту та комунікації Юлії Павлової.

Людям похилого віку важче визнати потребу покинути рідний дім. Окрім цього, старших людей тривожать страхи перед невідомим майбутнім,  змінами та побоювання стати тягарем для оточення.

Від початку широкомасштабного вторгнення РФ в Україну чимало сімей зіштовхнулись з проблемою переконати своїх родичів похилого віку переїхати. Інколи доводиться їх вмовляти, благати чи навіть шантажувати і погрожувати.

Проте, щоб переконати своїх дідусів/бабусь чи батьків старшого віку у необхідності евакуюватись, варто дотримуватись наступних порад.

Визначити, який найголовніший “стоп” заважає людині погодитись на евакуацію, та почати його вирішувати раціональним методом:

До прикладу, якщо ваша рідна людина боїться залишити помешкання без нагляду, варто запевнити її, що за будинком/квартирою доглянуть сусіди чи інші рідні, які не евакуюються.

Якщо ви знайшли житло з хорошими умовами у місці, куди збираєтесь переїхати, варто озвучити це старшій людині.

Також варто переконати людину, що, у випадку пошкодження житла у час її відсутності, згодом все буде відремонтовано.

Якщо ж ваша рідна людина боїться бути тягарем, потрібно дізнатись, які служби допомагають людям похилого віку у регіоні/країні, куди ви збираєтесь переїхати. Ваші рідні повинні бачити, що ви турбуєтесь про кожну деталь, яка їх лякає чи бентежить.

Знайти заперечення на аргументи, які називає ваша рідна людина, щоб не переїжджати:

Літня людина, яка не хоче залишати рідну домівку, зазвичай називає причини свого небажання. Більшість людей вказують, що бояться втратити найцінніше для себе. Власне на це і потрібно звернути увагу.

Часто людина похилого віку каже, що боїться втратити дітей та онуків. У такому випадку варто розповісти, що переїзд не означає розлуки. Далі потрібно дати час літній людині на роздуми, а згодом підійти до неї з фото дітей/онуків. Можна згадати про приємні моменти з життя та попросити літню людину не позбавляти рідних у майбутньому таких радощів.

Якщо літня людина все одно вагається – дайте їй знову час на роздуми та запитайте, чи хотіла б вона, аби її рідні були поруч, щоб вона розуміла, що з ними все добре.

Важливо: це не маніпуляція, ви не маєте прихованих мотивів і бонусів. Це спосіб нагадати людині про важливі речі, щоб подолати її страхи.

Важливо мати готовий план:

Опишіть рідній людині кожен крок переїзду, розкажіть про план “Б”, адже нелегко наважитися їхати “в нікуди”, якщо сил будувати нове життя немає. Людина літнього віку має відчувати безпеку. Розуміти, чим буде корисна та бути певна, що вона не заважатиме.

Знайдіть справи, якими б вона зайнялась на новому місці. Це мають бути заняття, засновані на важливих для літньої людини речах. Наприклад, вона може робити те, що робила у рідному помешканні – доглядати за будинком, дітьми тощо.

Важливо, щоб ваша пропозиція не звучала як ультиматум (“ти маєш їхати і допомагати доглядати за дітьми”). Пропозиція може звучати як прохання про допомогу, аби літня людина відчула себе потрібною.

“Мені дуже важливо, аби ти був/-ла поруч. З твоєю допомогою я зможу спокійно працювати і знати, що вдома все добре. А також бачити тебе щовечора, разом пити чай, а не хапати телефон щохвилини, не їсти й не спати. Нам краще буде разом, чи ти згоден/-на?”.

Залишайте рідній людині вибір:

Розмови щодо евакуації не повинні відбуватись на високих тонах чи зі звинуваченнями, на кшталт: “Хочеш, щоб я постійно непокоївся/-лася про тебе?”.

Плануйте діалог, в якому ваша позиція буде переконливою, але не тиснутиме на близьких.

Зберіть разом речі, коли літня людина погодиться на евакуацію:

Разом перевірте, чи взяли все необхідне: ліки, одяг тощо. Не нервуйте, проявіть турботу і спокійно перепитайте, що і де лежить.

В особистих речах людини варто залишити контакти, за якими можна буде з вами зв’язатись. Адже літня людина може заблукати, отримати поранення чи просто злякатись під час переїзду на нове місце. Також можна написати про хронічні хвороби літньої людини та ліки, які їй необхідні.

Виявіть турботу під час евакуації:

Дорогою час від часу запитуйте людину про її самопочуття, чи не хоче вона їсти/пити/в туалет. Адже часто буває так, що люди літнього віку соромляться просити про щось, аби не бути “тягарем”.

Пропонуйте невеличкі зупинки кожні 3–4 години, якщо є можливість. Кровообіг з віком стає гіршим, тому треба частіше його поновлювати в кінцівках. Якщо немає змоги зупинитися – разом трясіть пальцями рук, поворушіть ногами, шиєю. Це допоможе. Також через сповільнений кровообіг у літніх людей спостерігається відчуття холоду в кінцівках. Утепліть взуття людини, нехай вдягне тепліші панчохи, можливо, рукавички чи розтирає руки.

Спілкуйтеся під час евакуації:

Важливо не спілкуватись про війну чи про ваш маршрут (про нього можна поговорити лише у випадку, якщо ваш маршрут змінено чи потрібно нагадати про наступні кроки).

Краще розпитайте про щасливі моменти з дитинства чи юності. Згадайте пережиті події, що принесли вам утіху. Заспівайте в автівці.

Так ви заспокоїте людину, надасте підтримку, заземлите її та знизите рівень стресу.