Про це йдеться в статті #Букв ”Молдовська місія путінського Козака: що треба вивчити і уникнути Україні”.

Козак почав займатися молдовською темою влітку 2003-го, коли президент Молдови, комуніст Володимир Воронін прямо попросив президента Росії Володимира Путіна допомогти в залагодженні молдовського конфлікту. Той призначив уповноваженим Козака, який за кілька місяців, їздячи туди-сюди між Тирасполем та Кишиневом (лідери Молдови й ПМР напряму між собою не спілкувались), запропонував модель примирення.

Цю модель і досі називають “меморандумом Козака”. Її ключові пункти:

  • Молдова є єдиною країною, однак – федеративною. Суб’єкти цієї федерації – Придністров’я та Гагаузія – можуть мати свої парламенти, верховні суди, герби, гімни та інші атрибути державності. Придністров’я – навіть президента.
  • Молдова може бути лише нейтральною країною, що не входить у жодні військово-політичні союзи.
  • Рішення Кишинева щодо зовнішньої політики мають силу, лише якщо з ними згодні в Тирасполі та Комраті, столиці Гагаузії.
  • Парламент Молдови перетворюється на двопалатний, і половину місць у верхній палаті парламенту закріплено за представниками Придністров’я та Гагаузії. 5 із 11 місць автономним утворенням віддано в Конституційному суді.
  • Лише спільними можуть бути рішення в сфері мовної політики, назв населених пунктів та вулиць, присудження нагород.
  • На території всієї Молдови державними визнаються дві мови – молдовська й російська.
  • Молдова відмовляється від власних збройних сил. Гарантом дотримання порядку на цій демілітаризованій території виступає Російська Федерація, яка розміщує на території країни свої “стабілізаційні миротворчі сили”.

Зазначається, що спочатку обидвом сторонам такий компроміс не підходив. Водночас, влада Молдови пішла на декларативні поступки – зокрема, Воронін припустив можливість компенсації сім’ям загиблих у війні 1992-го придністровців, тим самим визнавши вину Молдови у розпалюванні війни. Офіційний Тирасполь випустив на волю кількох учасників війни з молдовського боку. Пізніше запропонований документ підписали і президент Молдови Воронін, і очільник Придністров’я Ігор Смирнов.

Проте за лічені дні до візиту Путіна, коли суспільство й іноземні партнери Молдови дізнались про зміст меморандума Воронін передумав, про що особисто повідомив Путіну.

Президент РФ, в свою чергу, розірвав контакт із тодішнім керівництвом Молдови, звинувативши його в “дефіциті політичної мужності”. Козак повернувся до Москви, де займався номенклатурною роботою, курував будівництва в рамках Зимової Олімпіади в Сочі, із 2014-го – інфраструктурними проєктами в анексованих Криму та Севастополі. А у травні 2019-го знову з’явився у політичній повістці Молдови.

В цей час Молдова вже третій місяць перебувала в політичній кризі. Формально країною керував соціаліст Ігор Додон, реально ж найвпливовішою людиною в Молдові був лідер Демократичної партії Володимир Плахотнюк. Додон знову попросив у Путіна допомоги.

Козак, прибувши до Кишинева наприкінці травня, почав проводити зустрічі, невдовзі після яких соціалісти утворили коаліцію з ACUM. Володимир Плахотнюк влітку організовував вуличні протести, змушував Конституційний суд видавати рішення про незаконність усіх змін, звозив з усієї країни “тітушок”. Але після розмови з американським послом він змушений був утекти з країни.

Після знешкодження головного опонента Росії стало простіше. Коаліція розпалась, проросійські соціалісти знайшли союзників у деморалізованих демократах. Наразі офіційний Кишинів стає все лояльнішим до Росії. Кремль, в свою чергу, знизив для Молдови вартість свого газу і говорить про кредит у 500 мільйонів доларів.

Тому, ймовірно, що наступним кроком стане втілення оновленої версії “Меморандуму Козака”.