Про це мовиться в аналізі CNN.

На “передовій Києва” робота кипить, тоді як регулярні вибухи вражають життєво важливі російські цілі на тимчасово окупованих територіях.

Міністр оборони Олексій Резніков заявив, що підготовка “добігає кінця”, а президент Володимир Зеленський запевнив, що контрнаступ “відбудеться”, хоч і відмовився називати будь-яку точну дату початку.

Можливо, це вже почалося, або це може бути за кілька тижнів. Ми не знаємо — і цей факт є сильним показником успіху України на початку цього, зазначили у CNN.

З іншого боку, Москва перебуває на завершальному етапі “бійки у барі” своєї війни. Після втрати Харкова та Херсона вони мали щонайменше сім місяців, щоб підготувати наступну ймовірну мішень українського нападу: Запоріжжя.

Так і сталося: з великими мережами траншейної оборони, які можна побачити із космосу.

Оборона розтягується на сотні кілометрів по звивистому південному фронту – там, як очікується, українські сили зосередять свій контрнаступ найближчими тижнями.

Проте, визнання їхніх масштабів не обов’язково є компліментом у 2023 році. Так, вони великі, але кожен може переглянути їх у Google. Це не дуже добре в епоху точних ракет та стрімкого розвитку бронетехніки.

Завдання для українців полягатиме в тому, щоб швидко обійти або подолати такі перешкоди, створивши імпульс, який спричинить розвал російського командування та контролю.

Дійсно, надзвичайно складно сказати, скільки російських військ – і якої професійності – призначено на кожній ділянці такої довгої лінії фронту. Для українців буде критично важливо порушити лінії постачання, знищити склади боєприпасів і вразити паливну інфраструктуру (серед багатьох інших завдань) перед наступом.

Це ускладнить утримання військ, які обороняються.

Українці оцінюватимуть слабкі сторони Росії, тому що імпульс після початку контрнаступу буде критичним.

Українські офіційні особи визнали, що на відміну від раптового удару у вересні минулого року по більшій частині Харківської області, їм може бракувати елементу несподіванки в будь-якому більшому контрнаступі.

Призначені Росією посадовці в Запоріжжі стверджують, що українські війська в цьому районі вже мають значне скупчення. Голова “Ми разом з Росією” в Запоріжжі Володимир Рогов заявив, що кілька нових українських бригад мають прибути на передову до кінця цього тижня.

Українські офіційні особи не розголошують рух підрозділів.

Офіційні особи НАТО кажуть, що 98% переданих Україні бойових машин зараз знаходяться в країні, а міністр оборони України Олексій Резніков заявив, що підготовка до контрнаступу майже завершена.

Але саме останні 72 години, мабуть, найбільше показали недостатню готовність Росії.

По-перше, очевидне звільнення заступника міністра оборони з матеріально-технічного забезпечення Михайла Мізінцева. Міністерство оборони Росії не прописало його звільнення, лише видало наказ про призначення Олексія Кузьменкова.

“М’ясник з Маріуполя”, як називають Мізінцева, напевно мав достатньо невдач у катастрофічній війні Росії, щоб заслужити його звільнення. Але чому зараз?

Усуваючи головних міністрів за мить до того, як російська армія зіштовхнеться з контрнаступом України, Москва надсилає повідомлення про безлад.

А тут ще додаткова критика Євгена Пригожина. Глава ПВК “Вагнер” обрав 30 квітня – неділю, щоб дати ще одне велике інтерв’ю, в якому він розкрив суть проблем, з якими зіштовхуються його найманці. За словами керівника “Вагнер”, у його бійців настільки мало боєприпасів, що їм, можливо, доведеться відійти з Бахмута — стратегічно неважливого міста, намагаючись захопити яке, вони змарнували тисячі життів.

Водночас у CNN застерегли, що Пригожин не є найбільш надійним джерелом і надає мало доказів тому, про що говорить. Проте визнали, що така публічна суперечка — це те, що Москва не заохочувала б у цей чутливий момент.

Про зменшення боєприпасів у Росії було відомо давно, натомість припущення про неминучий провал напередодні контрнаступу нагадує серйозну спробу перекласти провину.

Підсумок: Кількість годин на початок руху України скорочується. Те, що ми знаємо про їхній емоційний стан чи мету, майже дорівнює нулю. А масштаби внутрішньої нерішучості, суперництва та роз’єднаності Москви лише зростають.