Про це Валерій Залужний розповів у інтерв’ю українському журналісту Дмитру Комарову.

Відповідаючи на питання Дмитра Комарова, чи плакав Залужний за період повномасштабної війни, він відповів: “Будучи Головнокомандувач мені не хочеться зізнаватися у якихось слабкостях. Але знову ж таки повторюся: я – людина. Один раз я плакав, коли мама шукала свого сина, а він був пілотом вертольота і літав у Маріуполь”.

За словами Валерія Залужного, у той момент, коли він переписувався з мамою українського пілота, була надія, що все ж таки він живий і все буде добре. Проте згодом йому доповіли, що пілот загинув. Тоді Головнокомандувачу довелось про це сказати його матері.

“І в один момент мені доповіли, що на жаль, він загинув, його немає. І я вимушений був якось з мамою… прояснити цю ситуацію. Тому, що мама надіслала мені повідомлення від нього. Він перед вилітом написав смс про те, що він патріот. Що навіть, коли його не стане, він хоче, щоб знали, що він – нормальна людина. І коли я намагався якось з мамою це питання обговорити – у мене сил не вистачило”, – розповів головнокомандувач ЗСУ.

А також зазначив, що добре пам’ятає ім’я цього захисника, але не буде його називати.

“Їх доведеться називати дуже багато. Вони всі цього вартують”, – зазначив Валерій Залужний.

Також в інтерв’ю Головнокомандувач зізнався, що дуже важко переживає втрати українських військових й не може видалити з телефонної книги тих захисників, які вже загинули.

“Я завжди повертаюся до телефонної книги, де я бачу дуже багацько прізвищ яких вже немає. І немає сил щось зробити з цими записами у телефонній книзі. Колись, мабуть, я це зроблю, щоб видалити людину із телефону назавжди. Але, мабуть, не вийде видалити зі своєї пам’ять, зі свого серця. Це дуже важко. Всіма нормальними людьми це сприймається дуже погано. Війна це дуже погана справа”, – підсумував Валерій Залужний.