Молдова ратифікувала Стамбульську конвенцію

Про це повідомили на сайті парламенту країни.

У четвер, 14 жовтня, молдовський парламент ратифікував Конвенцію Ради Європи про запобігання та протидію насильству щодо жінок та домашньому насильству.

Таке рішення підтримали 54 депутати (загальна кількість — 101). Всі вони — представники партія “Дія і солідарність” (PAS) чинної президентки країни Маї Санду, яка набрала понад 50% голосів на виборах в липні.

Депутат-соціаліст Григоре Новак напередодні голосування просив вилучити це питання з порядку денного та вніс поправку до цього рішення. Обидві пропозиції були відхилені. На знак протесту депутати комуністичного та соціалістичного блоку залишили зал засідань і не брали участі у голосуванні.

У зв’язку з ратифікацією конвенції Молдова зобов’язалася виділити ресурси для забезпечення функціонування кризових центрів та притулків для жертв насильства, цілодобових гарячих ліній, психологічних та юридичних консультацій тощо.

“Кожен державний орган аналізуватиме, оцінюватиме та планувати необхідні ресурси для забезпечення виконання Конвенції”, — зазначили в парламенті.

Республіка підписала Стамбульську конвенцію ще в лютому 2017 року, утім ратифікувала її тільки зараз.

Що таке Стамбульська конвенція?

Стамбульська конвенція (оф. назва “конвенція Ради Європи про запобігання та боротьбу з насильством щодо жінок та домашнім насильством”) — це міжнародна угода Ради Європи, перша у своєму роді, спрямована проти насильства проти жінок і домашнього насильства.

Документ був відкритий для підписання в травні 2021 року і наразі підписаний 46 країнами та ЄС.

Історія створення документа

У 2002 році вперше були прийняті рекомендації Комітету міністрів Ради Європи про захист жінок від насильства.
З 2006 по 2008 року парламентська асамблея РЄ ухвалила ряд резолюцій та рекомендацій, які закликають до прийняття юридично обов’язкових стандартів щодо попередження, захисту від найтяжчих і поширених форм насильства за ознакою статі та судового переслідування за них.

Взяті Радою до уваги національні доповіді, дослідження та опитування виявили масштаб проблеми та значні відмінності в законодавствах різних країн. Тож у 2008 році була створена експертна група, яка протягом 2 років готувала документ, покликаний зробити правові стандарти захисту жертв насильства однаковими у всіх країнах Європи.

Суть Стамбульської конвенції

Стамбульська конвенція — перший юридичний документ, який “створює всеосяжну правову базу і підхід до боротьби з насильством щодо жінок”. Він спрямований на запобігання побутовому насильству, захист жертв і судове переслідування винних. Загалом у конвенції 12 розділів та 81 стаття.

Насильство щодо жінок визнається документом порушенням прав людини та формою дискримінації. Документ містить перелік злочинів, які кваліфікуються як насильство щодо жінок, і країни, що ратифікували її, повинні криміналізувати такі дії.

Йдеться про психологічне насильство (стаття 33), переслідування (стаття 34), фізичне насильство (стаття 35), сексуальне насильство, зокрема, зґвалтування (стаття 36), примусовий шлюб (стаття 37), калічення жіночих статевих органів (стаття 38), примусові аборти та стерилізацію (стаття 39), сексуальні домагання (стаття 40) і злочини проти честі (стаття 42).

Конвенція також містить визначення гендеру як “соціально сконструйованої ролі, моделі поведінки, дії та атрибути, які певне суспільство вважає слушними для жінок і чоловіків”.

Які країни підписали угоду?

Першою країною, яка ратифікувала конвенцію, була Туреччина (березень 2012 року).

З 2013 по 2019 роки приєдналися ще 33 країн: Албанія, Андорра, Австрія, Бельгія, Боснія і Герцеговина, Хорватія, Кіпр, Данія, Фінляндія, Естонія, Франція, Грузія, Німеччина, Греція, Ісландія, Ірландія, Італія, Люксембург, Македонія, Мальта, Монако, Чорногорія, Нідерланди, Норвегія, Польща, Румунія, Португалія, Сан-Марино, Сербія, Словенія, Іспанія, Швеція, Швейцарія.

Ще 12 країн підписали, але так і не ратифікували угоду: Вірменія, Болгарія, Чехія, Угорщина, Латвія, Литва, Ліхтенштейн, Молдова, Словаччина, Україна, Велика Британія.