Про це йдеться у матеріалі провідного британського журналіста The Guardian Саймона Тісдолла.

Удари нещодавно розроблених саморобних безпілотних літальних апаратів дальнього радіуса дії, один із яких лише в 150 милях від Москви, відрізняються від попередніх атак у Криму та інших окупованих Росією районах. Вони виводять війну на більш експансивний, небезпечний рівень – і представляють ескалацію, якої найбільше бояться союзники по НАТО.

Українці заявляють про самооборону. Путін розцінить їхні дії як глибоко провокаційні та дасть відповідь будь-яким способом. Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг вважає, що сухопутна війна на Донбасі буде заморожена цієї зими в очікуванні весняних наступів, тоді як російські сили відступають навколо Херсона на півдні.

Тож, продовжуючи свої повітряні атаки на внутрішньому фронті України та, особливо, на енергетичну мережу, можна очікувати, що Путін підніме ставки асиметричними, заперечними та невійськовими способами, щоб збільшити витрати для Києва та його прихильників. Наполягання США на тому, що вони не заохочували і не дозволяли завдати ударів по авіабазах, не заважають йому, зазначає Тісдолл.

На його переконання, зусилля НАТО стримати війну всередині кордонів України вже провалилися. Путін посилює глобальну боротьбу з країнами Великої сімки та ЄС, символом якої є його непокора встановленому минулого тижня обмеженню експортних цін на російську нафту. Його безжальна зброя постачання газу б’є по всій Європі на тлі зимових холодів.

Кандидати в НАТО Фінляндія та Швеція повідомляють про збільшення кількості кібератак. Путін підігрує побоюванням розширення збройного конфлікту. Польща та Молдова нещодавно пережили транскордонні страхи. А безрозсудний президент Росії знову підіймає “привид ядерної зброї”.

Припущення про те, що виснажені сили Росії, по суті, зробили все погано й не здатні до подальшої ескалації, звучать самовдоволено. Оскільки Путін із запізненням усвідомлює, що не може бомбардувати Київ до покори, він стає дедалі більше залежним від “глобалізації” війни, переконаний міжнародний оглядач.

Навряд чи Путін так планував. Але його неспроможність підпорядкувати Україну, його подальші повторювані тактичні помилки та потреба вижити політично та особисто спонукають його до ідеологічної та стратегічної, а також військової ескалації. НАТО не загнало його в кут. Він загнав себе сам.

Схоже, що Путін хоче повернутися до оруеллівської моделі холодної війни 20-го століття – світу, поділеного на антагоністичні блоки сил, замкнені у суперництві, змаганні за прихильників і активи та репресивного правління – принаймні з одного боку – насадженого ненавистю, масовим наглядом і страхом.

Шольц каже, що Європа повинна працювати над відновленням довоєнного “мирного порядку” і вирішенням “усіх питань спільної безпеки” – якщо Путін відмовиться від збройної агресії.

Багато європейців і майже половина американців (47%) хочуть бачити мир шляхом переговорів. Проте багато хто в “таборі справедливості” називає Шольца умиротворювачем і каже, що такі сподівання наївні. Українці відмовляються від будь-якого пристосування. Вони хочуть, щоб Путіна судили за воєнні злочини – що, безперечно, повинно бути частиною будь-якого законного шляху до вирішення конфлікту. Тоді як російський лідер не виявляє інтересу до справжніх переговорів.

Це безпосередньо, здавалося б, нездоланна проблема, яка перешкоджає всім схемам і мріям про доброякісне повоєнне врегулювання.

Поки Путін залишається при владі, розповсюджуючи фантазії про відроджену російську глобальну імперію та осідаючи на суверенній землі України, шлях вперед заблокований. Падіння Путіна є необхідною умовою міцного миру, – констатує Тісдолл.