Про це мовиться у матеріалі The Guardian.

Нещодавно, довго розмовляючи із робітниками авіаційного заводу в Бурятії, глава РФ Путін знову назвав війну екзистенціальною битвою за виживання Росії.

“Для нас це не геополітичне завдання, а завдання виживання російської державності, створення умов для майбутнього розвитку країни і наших дітей”, – сказав російський президент.

За словами політолога Максима Трудолюбова, це повторювало модель останніх виступів, у яких російський лідер дедалі більше переходив до обговорення того, що спостерігачі назвали “вічною війною” із Заходом.

Під час промови “про стан нації” минулого місяця президент РФ повторив деякі з багатьох образ, які він має щодо Заходу, акцентувавши, що “Москва бореться за національне виживання”.

Трудолюбов зазначив, що тонко завуальоване повідомлення полягало в тому, що війна в Україні не закінчиться найближчим часом, і що росіяни повинні навчитися з нею жити.

Один західний дипломат у Москві назвав повідомлення Путіна у промові підготовкою російської громадськості до “війни, яка ніколи не закінчується”.

Дипломат також зазначив, що незрозуміло, чи може глава РФ змиритися з поразкою у війні, оскільки, схоже, Путін не “розуміє, як програвати”.

Господар Кремля, схоже, не переглядає конфлікт, попри великі втрати та невдачі минулого року. Дипломат зазначив, що російський президент був колишнім співробітником КДБ, а вони навчені завжди продовжувати переслідувати свої цілі, а не переоцінювати їх в першу чергу.

Інші зауважили, що російський лідер, який, за даними західної розвідки, особисто приймає оперативно-тактичні рішення щодо України, припинив у своїх публічних коментарях обговорювати ситуацію на фронті в Україні.

Згідно з дослідженням виступів президента РФ, проведеним російським інформаційним виданням “Верстка”, Путін востаннє згадував бойові дії в Україні 15 січня, сказавши, що динаміка його армії була “позитивною”.

Ці упущення свідчать про незручне визнання Кремлем того, що він не в змозі змінити хід війни на полі бою, – стверджує професор російської політики з Гельсінського університету Володимир Гельман.

“Простіше не говорити про військові дії, коли ваша армія програє, – додав Гельман. – Але згортання – не варіант для Путіна; це означало б визнати поразку”.

Упродовж зими західні військові аналітики та українські офіційні особи неодноразово попереджали, що Росія, призвавши восени минулого року 300 000 військових, здійснить нову велику атаку.

Але наступ Москви на сході України, який розпочався в лютому, приніс країні-агресорці мінімальні здобутки величезною ціною. За оцінками західних офіційних осіб, з російського боку було до 200 000 убитих і поранених солдат.

“Росія просто не має можливостей для великого наступу”, – пояснив американський військовий експерт Роб Лі.

За словами Лі, менш як 10% російської армії в Україні здатні до наступальних операцій, водночас більшість її військ – призовники з обмеженою підготовкою. Лі зазначив, що “їхні сили можуть повільно здобути кілька важких перемог, але не мають можливості пробити українські оборонні лінії так, щоб змінити хід війни”.

Щоб підвищити довгострокову перспективу армії, міністр оборони Росії Сергій Шойгу запропонував збільшити чисельність збройних сил з 1,15 млн осіб до 1,5 млн осіб.

Та, попри невдачі на полі бою в Україні, Кремль витримав будь-яку потенційно негативну реакцію на війну в РФ, розгромивши залишки російського громадянського суспільства.

Експерти зауважують, що здатність і готовність населення адаптуватися до нової реальності виявилася набагато сильнішою, ніж очікували багато спостерігачів.

Коли у вересні Путін наказав призвати 300 000 резервістів, соціологи помітили рекордне зростання страху та тривоги: чоловіки стурбовані можливістю йти воювати, а матері та дружини хвилювалися за своїх чоловіків, батьків і синів. Але за кілька місяців страх зменшився.

“Пропагандистська кампанія була успішною, попри початкове вагання людей”, – заявило джерело, близьке до медіа-менеджерів Кремля, маючи на увазі ранні антивоєнні протести, які призвели до 15 000 арештів по всій країні в перші тижні після повномасштабного вторгнення.

Повна потужність держави була використана для поширення та впровадження повідомлення про те, що війна необхідна для самої ідентичності та виживання Росії.

Водночас школам доручили додати базовий військовий вишкіл та уроки “патріотизму”, які мають на меті виправдати війну проти України. Державна риторика, включно із закликами Путіна позбутися “негідників і зрадників”, призвела до хвилі викриття простими росіянами своїх колег і навіть друзів.

У той час, як тисячі росіян мовчали або покинули країну, група прихильників війни прийняла новий напрямок країни.

Вони також відзначають зростання вартості конфлікту, але закликають до більшої підтримки громадськості, водночас дедалі частіше зображаючи війну як глобальну битву з Європою та США.

У березні на московському заході, присвяченому запуску “Міжнародного руху русофілів” – групи, що підтримується МЗС РФ і значною мірою складається з маргінальних європейських активістів і прихильників теорій змови, – прозвучало послання.

“Ми бачимо не просто неонацизм, ми бачимо прямий нацизм, який охоплює все більше і більше європейських країн”, – заявив глава МЗС РФ Сергій Лавров.

Одначе, прямих згадок про ситуацію на фронті в Україні було небагато, а в кулуарах конференції дехто говорив про важку ситуацію для Росії та ціну війни.