Про це повідомляють #Букви.

Микола Леонтович народився на Поділлі, у селі Монастирок.

Його батько Дмитро Федорович був сільським священиком, чудово співав, грав на віолончелі, скрипці та деякий час керував хором семінаристів. Мати композитора також мала гарний голос і часто співала українські народні пісні.

Батьки готували Миколу у священики. Після закінчення Шаргородського початкового духовного училища він навчався у Кам’янець-Подільській духовній семінарії. Там Леонтович вивчав теорію музики та хоровий спів, опанував скрипку, фортепіано, деякі духові інструменти, почав обробляти народні мелодії, беручи за взірець обробки Миколи Лисенка.

З 1898 року, після закінчення семінарії, Леонтович працював вчителем сільської школи в Чукові, де організував хор, оркестр, залучаючи туди учнів. На власні кошти купував інструменти. Саме тоді Леонтович склав свою “Першу збірку пісень з Поділля” та працював над другою.

Фото: leontovychmuseum.org.ua

Згодом Леонтович переїхав до Тульчина (Поділля), де також учителював, займався хоровою справою, композицією. У той час він створив багато хорових обробок, зокрема відомий “Щедрик”, який став знаним не лише в Україні, але й у всьому світі. Композиція перекладена багатьма мовами і відома в англомовному світі як “Carol of the Bells”.

З 1918 року композитор деякий час проживав у Києві. Його запросили викладачем хорової справи у Київський музично-драматичний інститут ім. М. Лисенка. Разом з Григорієм Верьовкою, відомим диригентом, Леонтович працював у народній консерваторії, яка ставила за мету музичне виховання народу.

Бурхливі події в Києві, пов’язані з частою зміною влади, змусили Леонтовича знову перебратися до Тульчина, де він заснував першу в місті музичну школу.

Музично-педагогічна спадщина Миколи Леонтовича налічує понад 200 авторських обробок і перекладів народних пісень для хорового співу, одноактну оперу “На русалчин Великдень”, яка через передчасну загибель композитора так і не була завершена.

Микола Леонтович з родиною. Дружина Клавдія Жовткевич та донька Галина. Фото: з відкритих джерел

Трагічна смерть

Жорстоке вбивство композитора відбулося на очах його батька-священника.

23 січня 1921 року до Леонтовичів у село Марківці на Поділлі заїхали двоє незнайомців, які напросилися на ночівлю. Один із них був фурман підводи Федір Грабчак, а другий – людина у шкірянці і з обрізом через плече та посвідченням оперуповноваженого Вінницького ЧК на ім’я Афанасія Грищенка.

Вночі чекіст Грищенко вистрілом у груди вбив Леонтовича. Композитор помер, стікаючи кров’ю. Композитору було 44 роки.

Батько Леонтовича одразу зірвався з ліжка, а коли забіг в кімнату сина, то побачив, що він стікав кровʼю. Не вагаючись, чекіст зв’язав руки родичам Леонтовича та пограбував будинок.

Смерть Миколи Леонтовича обурила українське суспільство, адже вбивць ніхто не шукав. Радянська влада провела цілу кампанію із приховування слідів свого злочину.

Зокрема, секретар міністерства внутрішніх справ УРСР Іван Головченко ініціював видання спогадів родичів Леонтовича, де зумисно фальсифікувалися факти смерті композитора і поширювалася “офіційна версія” вбивства – “петлюрівсько-розбійний напад”.

Лише наприкінці ХХ століття у часи здобуття Україною незалежності вдалося дізнатися правду з архівних документів.

Зокрема кандидат музикознавства Валентина Кузик опублікувала рапорт міліції Гайсинського повіту, де засвідчено, що вбивство відомого українського композитора – справа рук радянського агента.

Фото: leontovychmuseum.org.ua

“Щедрик”

Мелодія “Щедрика” облетіла весь світ і стала популярною завдяки її англомовній версії “Carol of the Bells”. Але в світі далеко не всі знають, що коріння цієї мелодії – українське.

Варто зазначити, що “Щедрик” Микола Леонтович шліфував довгі роки: перший варіант був написаний у 1901 – 1902 роках, другий – в 1906 – 1908, третій – в 1914-м, четвертий – в 1916-му, п’ятий – в 1919 році.

5 жовтня 1922 року “Щедрик” потрапив за океан й українською мовою зазвучав в нью-йоркському Карнегі-Холі. Публіка була у захваті.

У 1936 році американець українського походження Петро Вільговський, який працював для радіо NBC, створив англійську версію слів до “Щедрика”. Пісня нагадувала Вільговському передзвін, і він зафіксував цей образ у своїх віршах. Пізніше пісня закріпилася в музичній культурі західних країн під назвою ” Carol of the Bells”.

За матеріалами: Інституту історії України, Українського інституту національної пам’яті, Музею Миколи Леонтовича, “Історичної правди”.

  • Раніше #Букви публікували підбірку кращих виконань всесвітньо відомої композиції “Щедрик”.