Про це повідомляється на сайті парламенту.

Авторами законопроєкту виступили члени комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Олександр Аліксійчук та Олег Дунда. Обидва є членами президентської фракції “Слуги народу” в парламенті.

Наразі документ вже передано на розгляд профільного комітету — з питань правової політики.

Що пропонують депутати?

Документом передбачено внесення змін до Закону України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки”, ухваленого у 2015 році.

Його зміст пропонують доповнити позиціями щодо засудження ідеології “руського міра”, яку в законопроєкті визначають так:

“Руський мір” — споріднена форма націонал-соціалізму (нацизму), російська зовнішньополітична стратегія, декларативною метою якої є “збирання земель”, повернення Росії статусу “наддержави”, створення з Росії держави-цивілізації, що несе в собі місію об’єднання всіх російськомовних на підставі загальних культурно-цивілізаційних цінностей Росії на основі:

— імперіалізму (авторитарної імперії) традиційного зразка — самодержавство, православ’я, народність, яка несе в собі ідею мережевого об’єднання і становлення великої Російської імперії по культурно-мовному, політичному, економічному принципам незважаючи на територіальність, історію, культуру інших. Все зводиться до монокультури – “руський мір” і російська мова;

— ідеології, яка визначає російську народність приорітетнішою за інших, дозволяючи таким чином громадянам Росії вважати себе вищою расою, при цьому даючи можливості нетерпимості до інших національностей і народів;

— нетерпимості і монокультури, які породжують і виправдовують агресію і захоплення територій інших держав нібито “на благо” великої мети і місії;

—  підтримки будь-яких організацій і формувань, навіть, терористичних, якщо вони з точки зору Російської Федерації діють в підтримку “руського міра” і розповсюдження ідеології, навіть шляхом нав’язування і репресій;

— використання церкви і православ’я у політичних цілях і державних структурах, як додаткового важеля покірності і залякування. Церква і держава в теорії “руського міра” нероздільні;

— використання мови як механізму маніпуляції і способу розпалювання ворожнечі, створення історичних міфів, переписування історичних фактів і використання історії та історичної пам’яті для пропаганди і виправдання захоплення територій;

— лояльності до Російської Федерації, що прагне виступати всередині країни і на міжнародній арені як природна правонаступниця російської державницької традиції, органічними складниками якої є Російська імперія та СРСР.

Також вводиться термін “пропаганда “руського міра”, визначений як поширення інформації, спрямованої на виправдання злочинного характеру ідей “руського міра”, поляризацію українського суспільства, спекулюючи на мовних, культурних і світоглядних уподобаннях місцевого населення, відмінних історичних долях різних географічних регіонів сучасної Української Держави.

Ідеологію “руського міра” пропонують визначати як форму націонал-соціалізму (нацизму), яка “засуджується як тоталітарна, ксенофобська ідеологія, яка несумісна з основоположними правами та свободами людини й громадянина, та несе загрозу національній безпеці держави”.

Крім того, пропонується Раді нацбезпеки і оборони України дозволити припиняти діяльність юридичних осіб, політичних партій, інших об’єднань громадян, засобів масової інформації в разі підтримки ідеології “руського міра”.