Про це йдеться в статті Суі-Лі Ві “How Singapore Has Kept the Coronavirus Off Campus” для The New York Times. 

Дотримуючись ініціативи уряду, університети Сінгапуру, напівавторитарного міста-держави з населенням майже 6 млн осіб, застосували суворий підхід до боротьби з коронавірусом. Як результат — від початку пандемії в жодному з трьох найбільших університетів Сінгапуру (Національному університеті Сінгапуру (NUS), Наньянському технологічному університеті і Сінгапурському університеті менеджменту) не виявлено випадків захворювання на коронавірус.

Експерти кажуть, що однією з основних причин успіху сінгапурських університетів в стримуванні вірусу є агресивна реакція на пандемію в суспільстві в цілому. Уряд пропонує безкоштовне тестування та медичну допомогу всім громадянам і постійним мешканцям, а також швидко ізолює інфікованих людей і відстежує їхні контакти.

З початку пандемії в країні виявили близько 59 тисяч хворих, 29 з яких померли. При цьому 93% становили мігранти, чиї гуртожитки ставали місцем серйозних спалахів хвороби, тому для них суворі обмеження діють і після ослаблення карантинних заходів 28 грудня.

Також секрет в тому, що адміністрації університетів виробили набір правил, систему штрафів за їх порушення, а також щодня контролюють процес, використовуючи технології.

Наприклад, в NUS є система контролю за тим, наскільки переповнені приміщення університету. За тим, скільки людей в кафетерії, щодня стежить президент університету через онлайн-панель. Якщо мапа в реальному часі показує, що один кафетерій переповнений, президент наказує адміністраторам розіслати поради для уникнення цього, включаючи нагадування про роботу безкоштовної служби доставки їжі в кампусі.

Крім того, університет готовий до масштабного тестування студентів і починає проводити аналізи стічних вод, щоб з’ясувати, чи містять вони сліди вірусу.

Мета, за словами представників адміністрації, в тому, щоб переконатися у відсутності хворих серед студентів, викладачів і працівників університету. Це чимала кількість людей: на території кампусу перебувають близько 50 тисяч осіб.

Студенти розповідають про те, що тепер перед виходом з кімнати рахують кількість людей у ​​вітальні, а також повідомляють про свою температуру через спеціальний додаток двічі на день.

Професори в Сінгапурі кажуть, що всі три університети об’єднує те, як на заходи реагують студенти. Порівнюючи їхню реакцію з реакцією студентів Гарварда, які протестували проти онлайн-навчання, вони зазначають, що їхні учні не протестували та були “досить слухняними”.

Крім того, більшість студентів в Сінгапурі не проживають в кампусах, а ті, хто проживають, повинні дотримуватися суворих правил, зокрема, щодо кількості відвідувачів. Студентських спільнот, які могли б влаштовувати масштабні вечірки, немає.

“Ви просто не побачите 500 осіб на вечірці з гучною музикою і п’яними людьми в Сінгапурі. Цього, напевно, не сталося б і в звичайний час”, — сказав Дейл Фішер, професор кафедри медицини NUS.

Студенти кажуть, що дотримуються правил через загрозу покарання, адже деякі з їхніх одногрупників були виселені з гуртожитків за те, що приймали відвідувачів попри заборону. Водночас деякі зізнаються, що іноді брехали про свою температуру в додатку.

Багато університетів також покладалися на технології, щоб контролювати те, наскільки багато людей перебуває в кампусі. Зокрема, через проєкт Singapore Spacer, який використовував загальнодоступні мережі Wi-Fi для збору анонімних даних про місцезнаходження з мобільних телефонів людей. Тепер NUS пропонує студентам і співробітникам використовувати додаток, розроблений університетом.