Про це повідомляють #Букви.

Упродовж останнього тижня на території Київської області спостерігалось задимлення повітря. У Державній службі України з надзвичайних ситуацій розповіли, що причини задимлення пов’язані із загорянням торф’яних родовищ.

Відтак сьогодні, 6 вересня, тривала ліквідація торф’яних пожеж поблизу с. Соснівка і с. Катюжанка Вишгородського району та поблизу с. Забуччя Бучанського району. За даними ДСНС, о 16:00 загоряння торфу поблизу с. Соснівка було успішно ліквідовано.

Також у Держаній службі з надзвичайних ситуацій зазначили, що ліквідація пожеж торф’яників – це тривалий процес, проте маленький осередок пожежі на торфовищі ліквідувати легше. А також працівники ДСНС закликали не намагатися загасити пожежі самостійно, адже це небезпечно.

“При виявленні нових осередків загоряння торфовищ негайно повідомляйте Службу порятунку за номером 101”, – наголосили рятівники.

Варто зазначити, що сьогодні у Києві через пожежі в області спостерігалося погіршення якості повітря. Зокрема серед найзабрудненіших районів столиці станом на 16:30 6 вересня були Подільський, Дарницький, Дніпровський та Шевченківський.

Натомість пізніше у Київській міській адміністрації повідомили, що якість повітря у Києві нормалізувалася: станом на 19:00 спостерігається низький рівень забрудненості.

Що таке торф’яна пожежа?

Торф’яна пожежа — це  неконтрольований процес димного горіння торфу внаслідок природного або штучного загоряння. Через недостатню кількість окисника повне згоряння на торфовищі не відбувається. На швидкість згоряння торфу не впливають ні вітер, ні інші добові зміни погоди. Тому пожежі можуть тривати тижнями та місяцями. Оскільки у склад торфу входять сполуки, які згоряють повільно, то при пожежі виділяється значна кількість отруйного чадного газу і твердих та рідких продуктів піролізу.

Передумови виникнення пожеж на торф’яних родовищах

Перед загорянням торфу відбувається його самонагрівання зі швидкістю від 0,5 до 4,5°C/добу, яке поступово прискорюється. Нагромадження продуктів життєдіяльності мікроорганізмів в анаеробних умовах призводять до поступового прогрівання маси торфу до 60 — 65 °C.

На початку горіння, коли температури у верхніх шарах торфу ще не досягли температур спалахування складових торф’яного бітуму (віск — 199°C, парафіни — 98°C, смоли — 129—166°C), вони розплавлюються. Коли вода змочує бітум, то утворюється тверда водонепроникна маса. При гасінні пожежі вода не може попасти в нижчі шари торфу і процес тління продовжується. Під бітумними пластами торф вигорає, утворюючи порожнини.

Горіння торфу відбувається у декілька етапів. Після початкового полум’яного горіння воно переходить у гетерогенне тління. Коли тверда речовина прогрівається до температури, при якій починається її піроліз або виділення з неї горючих летючих компонентів, тління перетворюється на полум’яне горіння. Після того як цих речовин не залишається, полум’яне горіння знову переходить у гетерогенне тління. Внаслідок цього після гасіння пожежі на одній ділянці вона може перекинутися на інші ділянки.

Торф’яні пожежі виникають, коли вологість торфу не перевищує 40%. Пожежі розпочинаються, в основному, в таких випадках: самозапалення торфу в посушливі спекотні роки, внаслідок “людського фактора” або внаслідок “сухих гроз”(блискавки без злив).

Торф’яну пожежу можна подолати тільки ретельним перемішування торфу, що тліє, з великою кількістю води або снігу. Вибір способів гасіння пожежі залежить від площі пожежі, глибини залягання торфу, наявності поблизу водойм, під’їзних шляхів, наявної техніки і засобів для гасіння, рельєфу місцевості. Гасіння розпочинається з обкопування території огороджувальними канавами. Якщо ділянка загоряння торфу невелика, то спеціальні стволи вводяться на глибину горіння торфу і через них подається вода.

Довідка. Торф’яне родовище — ділянка земної поверхні, для якої характерне надлишкове зволоження, наявність торф’яного покладу й рослинного покриву, що складається з вологофобних рослин-торфоутворювачів, коли вони відмирають, то не піддаються повному розпаду й у напіврозкладеному стані утворюють торф.